Скільки президентів було в Україні: список і дати

Цифра здається простою, доки не починаєш копирсатися в деталях. Хтось викидає Турчинова, бо його ніхто не обирав. Хтось викреслює Януковича, бо Рада потім забрала в нього звання. Хтось згадує президентів УНР у вигнанні і взагалі отримує двозначне число. За моїм досвідом, саме ця плутанина і народжує десятки суперечливих відповідей в один і той самий день.

Правильна відповідь залежить від того, що саме ви рахуєте: обраних глав держави, людей, які виконували обов’язки, чи почесне звання, яке залишається на все життя.

Шість обраних і один виконувач обов’язків

Посаду президента запровадили 5 липня 1991 року, ще до референдуму про незалежність. Перші вибори пройшли 1 грудня того ж року — в один день із всеукраїнським референдумом, де понад 90 відсотків сказали «так» самостійній державі. Інавгурація Леоніда Кравчука відбулася 5 грудня 1991-го. Відтоді крісло глави держави займали такі люди.

Джерело: uk.wikipedia.org

Ця таблиця вже пояснює половину суперечок. Турчинов стоїть окремим рядком, без порядкового номера. Янукович має номер чотири, але звання президента в нього пізніше забрали окремим законом. Зеленський іде шостим — і саме ця нумерація вважається офіційною.

Леонід Кравчук: перший і найкоротший серед обраних

Кравчук прийшов із кабінету голови Верховної Ради УРСР і забрав рекорд, який досі ніхто не побив: 19 643 481 голос, або 61,59 відсотка. Другий тур не знадобився. Єдині три області, де він програв, були галицькі — там переміг В’ячеслав Чорновіл.

На його каденцію лягли Біловезька угода, розпад СРСР і болісний старт незалежності без грошей, без армії в сучасному сенсі й без зрозумілих правил гри. Каденція тривала 957 днів. Шахтарські страйки 1993-го й економічний обвал змусили піти на дострокові вибори. Кравчук програв колишньому прем’єру Кучмі й пішов гідно — без танків біля парламенту і без нічних утеч.

Помер 10 травня 2022 року в Мюнхені, у 88 років. Єдиний президент незалежної України, якого вже немає серед живих.

Леонід Кучма: єдиний, кого обирали двічі поспіль

Кучма правив 3841 день — майже десять з половиною років. Жоден інший президент навіть близько не підібрався до цього марафону. За нього ухвалили Конституцію 28 червня 1996-го, запровадили гривню, вибудували ту дивну суміш олігархії й ринку, в якій країна жила наступні десятиліття.

Другий термін затьмарило вбивство Георгія Гонгадзе і касетний скандал. Помаранчева революція 2004-го стала фінальним акордом: Кучма не став ламати країну силою і пішов після інавгурації Ющенка. Пізніше працював у Тристоронній контактній групі. Станом на літо 2026-го йому 87, і він досі найстарший живий президент України.

Віктор Ющенко: перемога після отруєння і Майдану

Ющенко виграв найбруднішу кампанію в історії країни. Отруєння діоксином спотворило обличчя, перший другий тур визнали сфальсифікованим, і лише повторне голосування 26 грудня 2004-го дало йому 51,99 відсотка. Інавгурація — 23 січня 2005-го.

Каденція вийшла розірваною на шматки постійними війнами з парламентом і власним прем’єром. Конституційна реформа 2004-го обрізала президентські повноваження. Зате саме Ющенко витягнув Голодомор із напівзабуття на рівень державної пам’яті й почав довгу дорогу до томосу. У 2010-му він навіть не вийшов у другий тур — рідкісний фінал для людини, яку ще п’ять років тому носили на руках.

Віктор Янукович: єдиний, кого зняли й позбавили звання

Янукович виграв у Юлії Тимошенко з мінімальним відривом: 48,95 проти 45,47 відсотка. За чотири роки встиг підписати Харківські угоди, викреслити євроатлантичний курс і зупинити асоціацію з ЄС. Це підпалило Євромайдан.

22 лютого 2014-го Верховна Рада констатувала, що президент самоусунувся від виконання обов’язків. Він уже був за межами країни. 4 лютого 2015-го Рада ухвалила закон № 144-VIII «Про позбавлення В. Януковича звання Президента України». Це єдиний випадок в українській історії, коли колишнього главу держави офіційно позбавили почесного титулу, який за статтею 105 Конституції зазвичай залишається на все життя.

Януковича досі рахують четвертим президентом за порядком каденцій, але звання «президент України» він більше не носить.

Олександр Турчинов: 104 дні, яких багато хто не помічає

23 лютого 2014-го 285 депутатів доручили голові Верховної Ради виконувати обов’язки президента. Турчинов протримався 104 дні — від хаосу після розстрілів на Інститутській до інавгурації Порошенка 7 червня. У цей проміжок лягли анексія Криму і початок війни на Донбасі.

Він ніколи не був обраним президентом. Саме тому в офіційних списках стоїть окремим рядком. І саме тому частина матеріалів пише «сім президентів», а частина вперто тримається шістки.

Петро Порошенко: єдина перша тура після 1991-го

Порошенко виграв 25 травня 2014-го вже в першому турі — 54,70 відсотка. Після Кравчука так не вдавалося нікому. Каденція пройшла під знаком війни, Мінських угод, безвізу, асоціації з ЄС і томосу для Православної церкви України. У Конституцію вписали курс на ЄС і НАТО.

2019-го він програв Зеленському з розгромним рахунком. Пішов після інавгурації наступника, без спроб «пересидіти» результат. Відтоді лишається найпомітнішим опозиційним голосом серед колишніх глав держави.

Володимир Зеленський: наймолодший і з найдовшою незавершеною каденцією

20 травня 2019-го комік і продюсер склав присягу у 41 рік. Другий тур він виграв із 73,22 відсотка — абсолютний рекорд відриву. П’ятирічний строк мав закінчитися 20 травня 2024-го. Повномасштабне вторгнення 24 лютого 2022-го й воєнний стан змінили правила.

Стаття 108 Конституції каже прямо: президент виконує повноваження до вступу на пост новообраного президента. Закон «Про правовий режим воєнного стану» забороняє вибори, доки цей режим діє. Тому станом на серпень 2026-го Зеленський залишається шостим президентом уже понад сім років — довше за всіх, окрім Кучми.

Чому в різних статтях різні цифри

Три способи рахунку дають три відповіді, і кожна з них внутрішньо чесна, якщо її назвати вголос.

• Шість. Лише всенародно обрані президенти незалежної України. Це офіційна нумерація.
• Сім. Шість обраних плюс Турчинов як виконувач обов’язків. Так рахують ті, хто дивиться на фактичне виконання повноважень, а не на бюлетень.
• Більше семи. Якщо піднімати президентів УНР 1917–1921 років і чотирьох президентів Державного центру УНР в екзилі (1948–1992). Це вже інша державна традиція, хоч і з прямим символічним містком до Кравчука.

У нашій практиці найчистіша формула звучить так: шість обраних президентів, один виконувач обов’язків, один позбавлений звання. Усе інше — або спрощення, або свідоме розширення рамки в бік УНР.

Що було до 1991-го: президенти, яких майже не згадують

Більшість текстів обриває історію на Кравчукові, ніби до нього була порожнеча. Це зручно, але криво. Українська Народна Республіка мала власну традицію глави держави, а після поразки революції вона не померла — виїхала.

З 1948-го по 1992-й Державний центр УНР в екзилі мав чотирьох президентів. Андрій Лівицький очолив інституцію 10 липня 1948-го. Далі були Степан Витвицький, Микола Лівицький (син Андрія — рідкісний випадок президентської династії) і Микола Плав’юк. 22 серпня 1992 року, на першу річницю Незалежності, Плав’юк передав Кравчуку клейноди й повноваження. Жест був символічний, але глибокий: незалежна Україна прийняла естафету від республіки, яка сімдесят років жила в валізах.

Рахувати цих чотирьох «президентами України» в сучасному конституційному сенсі некоректно. Ігнорувати їх як частину відповіді на ширше історичне питання — теж. Країна, яка починає історію президентства з 1991-го, відрізає собі коріння.

Як обирають і чому наступних виборів досі немає

Конституція ставить прості рамки. Кандидат має бути громадянином України, не молодшим за 35 років, володіти державною мовою і прожити в країні останні десять років. Строк — п’ять років, не більше двох каденцій поспіль. Присягу складають перед Верховною Радою.

Повноваження президента не передаються нікому «про всяк випадок». Стаття 108 залишає чотири підстави для дострокового припинення: відставка, стан здоров’я, імпічмент, смерть. Втеча Януковича в цю сітку не лягала, тому Рада пішла через формулу самоусунення, а виконувачем обов’язків став голова парламенту — за логікою статті 112.

Воєнний стан змінює календар, але не ламає безперервність влади. Закон прямо забороняє президентські, парламентські й місцеві вибори, доки режим діє. Після його скасування вибори президента призначають протягом місяця, а сам процес стартує не раніше ніж за пів року. Зеленський у грудні 2025-го говорив про готовність до голосування, зокрема через «Дію», але Конституція й профільний закон до скасування воєнного стану цього не дозволяють. Велика Палата Верховного Суду навесні 2026-го підтвердила: Рада не зобов’язана призначати вибори, поки воєнний стан чинний.

Доки діє воєнний стан, шостий президент лишається шостим — не тому, що каденцію «продовжили руками», а тому, що Конституція не вміє залишати крісло порожнім.

Хто з них яким лишився в пам’яті

Кравчук — архітектор виходу з Союзу, людина, яка вміла говорити так, що навіть важкі рішення звучали як компроміс. Кучма — конструктор системи, у якій бізнес, політика й телевізор зрослися в один організм. Ющенко — романтик, якому історія дала Майдан і відібрала важелі. Янукович — застереження про те, як швидко президентство перетворюється на сімейний підряд. Турчинов — чергова зміна в найкривавішу зиму. Порошенко — президент війни і європейських паперів. Зеленський — президент великої війни, чия історія ще не закрита.

Жоден не був ідеальним. Жоден не був випадковим у той конкретний рік, коли країна його обирала. Українське президентство рідко буває спокійною адміністративною посадою: воно то вибухає революцією, то обривається втечею, то розтягується війною далеко за календарні п’ять років.