By Софія Коваль 
В Україні офіційно налічується 24 області. Саме стільки територіальних одиниць із назвою «область» закріплено в Конституції й залишається незмінним десятиліттями.
Поряд із ними існують Автономна Республіка Крим та два міста зі спеціальним статусом — Київ і Севастополь. Разом вони утворюють 27 регіонів найвищого рівня. Ця формула діє і в 2026 році.
Коли хтось запитує, скільки областей в Україні, відповідь здається простою. Але за цифрою 24 ховається ціла історія, юридичні нюанси й жива мозаїка регіонів, які ніколи не були однаковими. Одні розкинулися чорноземами й степами, інші вчепилися в карпатські хребти, треті дихають морем. І всі вони — частини однієї держави, навіть коли частина території тимчасово перебуває під окупацією.
Юридично все чітко. Стаття 133 Конституції України прямо називає 24 області, Автономну Республіку Крим і міста Київ та Севастополь. Жодних змін у цій статті з 1996 року не було. Тому коли чуєте різні цифри — 25 чи 27 — мова йде вже не про області, а про ширше поняття «регіони найвищого рівня».
Міфи vs Реальність
Міф: В Україні 25 областей, бо Крим теж область.
Реальність: Крим — Автономна Республіка. Це принципово інший статус із власними органами влади. Називати його областю — поширена, але юридично неточна звичка.
Міф: Через війну кількість областей зменшилася.
Реальність: Де-юре всі 24 області залишаються українськими. Окупація не скасовує адміністративних меж, закріплених Основним Законом.
Що саме входить до адміністративного поділу вищого рівня
Щоб не плутатися в термінах, варто розкласти все по поличках. Область — це основна одиниця з власною обласною радою та державною адміністрацією. Автономна Республіка Крим має ширші повноваження, включно з власною Конституцією (в межах української). Київ і Севастополь — міста зі спеціальним статусом, які не входять до жодної області.
Після реформи 2020 року всередині областей з’явилися укрупнені райони. Їх стало 136 замість майже 490. Це зробило управління компактнішим, але самі області залишилися тими самими.
Ключові цифри станом на 2026 рік
- 24 області
- 1 Автономна Республіка Крим
- 2 міста зі спеціальним статусом (Київ, Севастополь)
- 136 районів
- близько 1469 територіальних громад
- загальна площа країни — 603 628 км²
Повний список 24 областей України
Ось вони всі — в алфавітному порядку, з адміністративними центрами та площею. Дані базуються на офіційних відомостях, які не змінювалися навіть під час війни.
| Область | Обласний центр | Площа, км² |
|---|---|---|
| Вінницька | Вінниця | 26 513 |
| Волинська | Луцьк | 20 144 |
| Дніпропетровська | Дніпро | 31 974 |
| Донецька | Донецьк (тимчасово Краматорськ) | 26 517 |
| Житомирська | Житомир | 29 832 |
| Закарпатська | Ужгород | 12 777 |
| Запорізька | Запоріжжя | 27 180 |
| Івано-Франківська | Івано-Франківськ | 13 928 |
| Київська | Київ | 28 131 |
| Кіровоградська | Кропивницький | 24 588 |
| Луганська | Луганськ (тимчасово інші міста) | 26 684 |
| Львівська | Львів | 21 833 |
| Миколаївська | Миколаїв | 24 598 |
| Одеська | Одеса | 33 310 |
| Полтавська | Полтава | 28 748 |
| Рівненська | Рівне | 20 051 |
| Сумська | Суми | 23 834 |
| Тернопільська | Тернопіль | 13 823 |
| Харківська | Харків | 31 415 |
| Херсонська | Херсон | 28 461 |
| Хмельницька | Хмельницький | 20 645 |
| Черкаська | Черкаси | 20 900 |
| Чернівецька | Чернівці | 8 097 |
| Чернігівська | Чернігів | 31 865 |
Джерела: Конституція України, Вікіпедія.
Найбільша за площею — Одеська. Вона майже в чотири рази більша за найменшу — Чернівецьку. Ці цифри добре ілюструють, наскільки різною є країна навіть у межах одного адміністративного рівня.
Хронологія ключових подій
1932 рік — утворені перші області на території УРСР.
1939–1946 — з’явилися області на західних землях, Буковині та Закарпатті.
1991 — незалежна Україна успадкувала 24 області.
1996 — Конституція остаточно закріпила цей поділ.
2014 — тимчасова окупація Криму та частини Донбасу.
2020 — реформа районів: 490 → 136.
2022–2026 — попри повномасштабне вторгнення, кількість областей де-юре не змінилася.
Чому саме 24 і чому це важливо
Цифра 24 не взялася з повітря. Вона формувалася десятиліттями — через радянські адміністративні експерименти, післявоєнні зміни кордонів і прагнення зберегти керованість величезної території. Більшість областей названі за своїми центрами. Винятки — Волинська, Закарпатська та Кіровоградська (тепер із центром у Кропивницькому) — зберегли історичні назви регіонів.
За моїм досвідом, люди часто плутають «область» і «регіон». У розмовній мові ці слова майже синоніми, але в офіційних документах різниця принципова. Коли говорять про вибори, бюджети чи статистику, важливо точно розуміти, про яку одиницю йдеться.
Окупація окремих територій Донецької, Луганської, Запорізької, Херсонської областей і всього Криму з Севастополем не скасовує їхнього статусу. Українська держава продовжує вважати ці землі своїми. Адміністративні межі залишаються, навіть якщо фізичний контроль тимчасово втрачено.
Особистий інсайт
За моїм досвідом роботи з регіональними матеріалами, найбільше плутанини виникає саме навколо Криму. Люди інтуїтивно хочуть «заокруглити» до 25, але юридична точність тут важливіша за зручність. Коли ми кажемо «24 області», ми говоримо мовою Конституції. А коли додаємо «плюс АР Крим і два міста» — малюємо повну картину країни.
Реформа 2020 року і сучасна структура
До 2020 року Україна мала майже 490 районів. Багато з них були маленькими, зі слабкими бюджетами. Реформа укрупнила їх до 136. Мета була простою: створити райони, здатні ефективніше надавати послуги. Кожна область отримала від трьох до восьми нових районів.
Ця зміна не торкнулася самих областей. Вони лишилися тими самими «великими цеглинами», з яких складено країну. Змінився лише середній рівень управління. І це, мабуть, одна з найуспішніших адміністративних реформ незалежної України — навіть попри те, що війна внесла свої корективи в реалізацію на місцях.
Цікаво знати
Лише три області України не названі за своїм адміністративним центром: Волинська (центр Луцьк), Закарпатська (Ужгород) і Кіровоградська (Кропивницький). Усі інші 21 область носять ім’я свого головного міста. Це рідкісний випадок у світовій практиці адміністративного поділу.
Регіональна мозаїка: більше ніж просто лінії на карті
Кожна область — це окремий світ. Львівська й Івано-Франківська пахнуть кавою й деревом Карпат. Одеська дихає морем і портовим шумом. Харківська й Дніпропетровська — промислові гіганти. Полтавська й Вінницька годують країну чорноземами. Чернівецька — найкомпактніша, але з неймовірною культурною щільністю.
Саме ця різноманітність і робить питання «скільки областей в Україні» цікавішим, ніж просто відповідь «24». Цифра — це лише каркас. А всередині нього живе країна з різними діалектами, кухнями, ритмами життя й історичною пам’яттю.
Навіть у 2026 році, коли частина територій перебуває під окупацією, адміністративна карта України залишається незмінною. І це не бюрократична дрібниця. Це твердження про цілісність держави, закріплене в Основному Законі й підтверджене щодня — у документах, у статистиці, у житті людей, які продовжують називати ці землі своїми.
Тож наступного разу, коли почуєте суперечку про кількість областей, можете спокійно сказати: офіційно їх двадцять чотири. А далі вже розгортається ціла історія про те, як ці двадцять чотири частини складаються в одну велику країну.