By Софія Коваль 
Оникс ракета — це російська надзвукова універсальна протикорабельна крилата ракета П-800 (індекс 3М55, за класифікацією НАТО SS-N-26 Strobile). Вона розвиває швидкість понад 2,5 Маха, несе бойову частину близько 300 кг і здатна вражати кораблі або наземні об’єкти на відстані до 300–800 км залежно від модифікації.
Головна небезпека — комбінація високої швидкості, низького польоту на кінцевій ділянці (10–15 метрів) і стійкості до радіоелектронної боротьби. Саме ці якості зробили її одним із найскладніших для перехоплення засобів, які Росія застосовує проти українського півдня з 2022 року.
Коли вночі над Чорним морем пролітає щось зі свистом, від якого здається, що повітря тріскається, це часто саме вона. Оникс ракета не виглядає футуристичною іграшкою з фантастичних фільмів. Це важка, майже тритонна машина, народжена ще в пізньорадянські часи, але досі здатна створювати серйозні проблеми сучасній протиповітряній обороні.
Вона створювалася як зброя проти авіаносних груп. У реальності ж її частіше запускають з окупованого Криму по портах, складах і інфраструктурі Одещини та Миколаївщини. І кожен такий пуск нагадує, наскільки тонкою залишається межа між «протикорабельною» і просто «ударною» ракетою.
Як з’явилася і як розвивалася Оникс ракета
Розробка почалася наприкінці 1970-х у НВО машинобудування під керівництвом Герберта Єфремова. Конструктори хотіли створити універсальну ракету, яку можна запускати з кораблів, підводних човнів, берегових установок і навіть літаків. Принцип був простий: одна ракета — багато носіїв.
Перші випробування пройшли в 1980-х. На озброєння ВМФ Росії комплекс офіційно прийняли у 2002 році. Експортна версія отримала назву «Яхонт». На її основі Індія разом із Росією створила знаменитий BrahMos — один із найуспішніших спільних військових проєктів двох країн.
Хронологія ключових подій
- Кінець 1970-х — початок розробки в НВО машинобудування.
- 1987 — старт серійного виробництва.
- 2002 — офіційне прийняття на озброєння.
- 2016 — перше бойове застосування в Сирії по наземних цілях.
- 2019 — поява модернізованої версії «Оникс-М» із збільшеною дальністю.
- З 2022 — регулярне застосування проти України з комплексів «Бастіон» у Криму.
Виробництвом займається об’єднання «Стріла» в Оренбурзі. Ракета залишається в серії і сьогодні, хоча обсяги випуску обмежені складною технологією прямоточного двигуна.
Технічні характеристики: цифри, які важко ігнорувати
Ось що робить Оникс ракету особливою. Стартова маса — близько 3000 кг (з транспортно-пусковим контейнером майже 3900 кг). Довжина корабельного варіанта — приблизно 8 метрів, діаметр — 0,67 метра, розмах крил у польоті — 1,7 метра.
Двигун комбінований: твердопаливний прискорювач розганяє ракету, після чого вмикається прямоточний повітряно-реактивний двигун на керосині Т-6. Тяга маршового двигуна — близько 4 тонн. Саме завдяки йому ракета тримає надзвукову швидкість майже на всьому маршруті.
Максимальна швидкість на висоті сягає 2,5–2,6 Маха (приблизно 2700–3180 км/год). Біля поверхні — близько 2 Махів. Висота польоту на маршовій ділянці може досягати 14 кілометрів. На кінцевій фазі ракета падає до 10–15 метрів над водою або місцевістю і летить уже як справжній «морескіммер».
Дальність залежить від траєкторії і модифікації. По низьковисотній — близько 120 км. По комбінованій (висота + низький захід) — 300 км у базовій версії. Російські джерела для внутрішніх варіантів заявляють до 600 км, а для «Оникс-М» — до 800 км. Експортний «Яхонт» обмежений 120–300 км.
Бойова частина — 200 кг у експортній версії і близько 300 кг у російській (напівбронебійна, з можливістю термоядерної). Система наведення: інерційна на марші плюс активна/пасивна радіолокаційна головка самонаведення на кінцевій ділянці. Вона може захоплювати ціль на відстані до 50 км і стійка до багатьох видів перешкод.
Ключові цифри
- Швидкість: 2,5–2,6 Маха на висоті
- Дальність: 120–800 км залежно від версії і профілю
- Маса бойової частини: 200–300 кг
- Висота кінцевої ділянки: 10–15 м
- Час розгортання комплексу «Бастіон»: кілька хвилин
Як летить і чому її важко збити
Ракета стартує з контейнера. Прискорювач викидає її вгору і розганяє до швидкості, необхідної для запуску прямоточного двигуна. Далі вона набирає висоту, летить інерційно з корекцією, а за десятки кілометрів до цілі різко знижується і вмикає активну головку.
Саме цей низький фінальний ривок робить її небезпечною. Більшість радарів гірше бачать цілі біля самої поверхні, а час реакції систем ППО скорочується до мінімуму. Додатково навколо корпусу на надзвуку утворюється плазмове утворення, яке частково ускладнює роботу радіолокаційних станцій.
Принцип «вистрілив — забув» реалізований майже повністю. Оператор задає район пошуку, а далі ракета сама знаходить і атакує найбільш помітну ціль. У випадку наземних об’єктів точність нижча, ніж по кораблях, але після модернізації головок самонаведення в 2024 році вона покращилася.
Міфи vs Реальність
Міф: Оникс — це майже гіперзвукова ракета, яку взагалі неможливо збити.
Реальність: Це класична надзвукова ракета (2,5–2,6 Маха). Її збивають комплекси Patriot, SAMP/T та інші сучасні ЗРК, хоча відсоток перехоплення нижчий, ніж у дозвукових «Калібрів».
Міф: Вона призначена виключно для кораблів і по суші майже не працює.
Реальність: Конструкція дозволяє бити по наземних радіоконтрастних цілях. Саме так її й застосовують проти України з 2022 року.
Застосування проти України
Перші пуски зафіксували вже навесні 2022-го. Основний носій — мобільний береговий комплекс «Бастіон-П», розгорнутий у Криму. Звідти ракети дістають до Одеси, Миколаєва, Херсонщини та навіть далі.
Найбільш інтенсивні залпи припали на 2022–2023 роки. Були дні, коли по Миколаєву випускали одразу десять ракет. За оцінками відкритих джерел, з початку повномасштабного вторгнення Росія застосувала від 130 до 150 ракет цього типу. У 2024–2026 роках інтенсивність знизилася, але поодинокі й групові удари продовжуються.
Точність по наземних цілях виявилася нижчою, ніж очікували. Багато ракет падали в поля або завдавали обмежених пошкоджень. Водночас швидкість і низький профіль змушували українську ППО витрачати дорогі ракети-перехоплювачі. За окремими даними станом на середину 2024 року перехопити вдавалося лише невеликий відсоток, хоча пізніше з появою додаткових західних систем ситуація покращилася.
Важливе попередження
Оникс ракета летить надзвичайно швидко і низько. Час від моменту виявлення до можливого влучання може становити лічені хвилини. Якщо звучить тривога в південних регіонах і є інформація про пуски з Криму — укриття потрібно займати негайно. Низький політ ускладнює роботу навіть сучасних радарів.
Носії і місце в російському арсеналі
Окрім «Бастіону», ракету можуть нести фрегати проєкту 22350, малі ракетні кораблі «Буян-М», атомні підводні човни проєкту «Ясень», а в перспективі — модернізований крейсер «Адмірал Нахімов». На підводних човнах пуск можливий з підводного положення.
У загальній системі російських ударних засобів Оникс займає нішу між дозвуковими «Калібрами» і гіперзвуковими «Цирконами». Він дешевший і доступніший за «Циркон», але значно швидший за більшість крилатих ракет.
Цікаво знати
Індійський BrahMos, створений на базі Оникса, став одним із символів військово-технічної співпраці Індії та Росії. Його навіть адаптували для запуску з винищувачів Су-30МКИ. Це показує, наскільки вдалою виявилася базова конструкція радянських інженерів.
Оникс ракета — це приклад зброї, яка пережила кілька епох і досі залишається актуальною. Вона не гіперзвукова і не «невидима», але поєднання швидкості, низького польоту і автономності робить її серйозним викликом. У війні проти України вона вже залишила свій слід — у зруйнованих портових складах, пошкоджених інфраструктурних об’єктах і в постійній напрузі повітряної оборони півдня. І поки комплекси «Бастіон» стоять у Криму, ця напруга нікуди не зникне.