By Софія Коваль 
Клопотенко Євген Вікторович — український шеф-кухар, ресторатор і громадський діяч, який зробив українську кухню зброєю культурної ідентичності. Народжений у звичайній київській родині 23 листопада 1986 року, він перетворив борщ на символ, визнаний ЮНЕСКО, і змінив шкільне харчування для тисяч дітей.
Його шлях — від перемоги в «МастерШеф» до ресторанів, що годують захисників і біженців, — це історія людини, яка відмовилася миритися з радянськими стереотипами про нашу їжу.
Коли маленькому Євгену було близько п’яти-восьми років, його відправили до бабусі в Англію. Там, біля Манчестера, хлопчик уперше побачив, як виглядають супермаркети з десятками видів сиру й овочів, яких у київських магазинах початку дев’яностих просто не існувало. Цей короткий період став першою тріщиною в радянському уявленні про їжу. Потім була Італія за програмою шкільного обміну. Італійська паста, свіжі трави, інший ритм життя за столом — усе це запало глибоко.
Батьки Євгена не мали жодного стосунку до кулінарії. Мати працювала завучем школи, батько — інженером. У домі панувала типова пострадянська їжа: борщ, вареники, котлети. Ніхто не готував «для душі». І саме тому хлопець, який пізніше стане одним із найвідоміших українських кухарів, змушений був шукати смаки самостійно.
Від міжнародних відносин до ножів і каструль
Після школи №130 у Києві Євген вступив до Київського університету туризму, економіки і права на факультет міжнародних відносин. Здавалося б, логічний вибір для хлопця, який уже встиг побувати за кордоном. Під час навчання він потрапив на практику в німецький McDonald’s. Швидкість, стандарти, жорстка дисципліна — досвід, який пізніше став у пригоді. Потім була робота кухарем у мексиканському ресторані в США. Там він уперше відчув свободу експерименту.
Повернувшись до Києва, Євген працював офіціантом і адміністратором у закладах Дмитра Борисова. Паралельно з друзями організував аматорське шоу «CookWars» — кулінарні батли, де гості самі обирали переможця. Саме там він познайомився з Денисом Слівновим. У 2011 році вони заснували «Гастромайстерню Confiture». Варення з апельсином і лавандою, томати з базиліком — продукти, які тоді здавалися майже екзотикою для українського ринку.
Міф: Клопотенко завжди був «природженим кухарем» із сімейною традицією.
Реальність: У його родині ніхто професійно не готував. Він навчився всього сам — через подорожі, інтернет, роботу в чужих кухнях і нескінченні спроби.
Перемога, яка змінила траєкторію
У 2015 році Євген виграв п’ятий сезон «МастерШеф». На кастингу він приніс банку власного варення. Перемога дала не лише гроші й популярність. Вона дала голос. На всю країну він заявив: «Я зміню культуру харчування в Україні». Багато хто посміхнувся. Він не посміхався.
Улітку 2016-го поїхав до Парижа в Le Cordon Bleu. Французька школа дала техніку, дисципліну й розуміння, що українська кухня може звучати на рівні будь-якої світової. Повернувшись, він створив сайт klopotenko.com і запустив проєкт Cult Food.
Хронологія ключових подій
- 1986 — народження в Києві
- початок 1990-х — життя в Англії у бабусі
- 1995 — обмін у Італію
- 2011 — заснування «Гастромайстерні Confiture»
- 2015 — перемога в «МастерШеф»
- 2016 — навчання в Le Cordon Bleu
- 2017 — старт Cult Food
- 2019 — відкриття ресторану «Сто років тому вперед»
- 2020 — борщ у Національному переліку нематеріальної спадщини
- 2022 — борщ у списку ЮНЕСКО, відкриття «Інші» у Львові
- 13 червня 2026 — одруження з Катериною Воскресенською
Cult Food і битва за шкільну тарілку
Найскладніший і найдовший проєкт Клопотенка — реформа шкільного харчування. Радянські норми 1950-х років забороняли майже всі спеції, крім чорного перцю. Діти їли те саме з року в рік. Євген зібрав команду, розробив перші 110 рецептів, потім — понад 600. Нові стандарти стали обов’язковими. У меню з’явилися полтавський борщ, банош, шпундра, сучасні салати й навіть адаптовані світові страви.
Разом із першою леді Оленою Зеленською він працював над чотиритижневими меню. Не все йшло гладко. Був і хейт, і критика від батьків, і саботаж на місцях. Але тисячі шкіл усе ж змінили підхід. За моїм досвідом, саме такі повільні, системні зміни залишають найглибший слід.
Ключові цифри
- понад 5000 шкіл, які використовували рецепти Cult Food
- понад 600 рецептів у оновленому збірнику
- 1 липня 2022 — дата внесення борщу до списку ЮНЕСКО
- близько 450 людей у команді бізнесів Клопотенка станом на кінець 2024 року
Борщ як культурний фронт
Коли російські чиновники почали відкрито претендувати на борщ, Євген пішов у наступ. Борщові експедиції по всій Україні, збір регіональних рецептів, документальний фільм «Борщ. Секретний інгредієнт», робота з істориками й міністерствами. У жовтні 2020-го борщ потрапив до Національного переліку. 1 липня 2022-го — до списку ЮНЕСКО як елемент, що потребує термінового захисту.
Це була не просто кулінарна перемога. Це був акт культурного опору в момент, коли країна воювала за саме право існувати.
Ресторани, які говорять українською
У березні 2019 року разом із Інною Поперешнюк він відкрив у Києві ресторан «Сто років тому вперед». Назва — програмна. Тут готують страви дорадянської української кухні, віднайдені в старих книгах і експедиціях. Пізніше з’явилися бістро «Інші» у Львові (з безкоштовним меню для тих, хто потребує), «Полтава» з акцентом на полтавські смаки, стріт-фуд формати.
Під час повномасштабного вторгнення заклади працювали як військові їдальні й пункти підтримки. Годували захисників, біженців, дипломатів. У 2026-му меню продовжують оновлювати — з’являються кров’янка, січеники, качана каша, регіональні сети.
Особистий інсайт: За моїм досвідом спостереження за українською гастрономією останніх десяти років, саме Клопотенко зумів зробити національну кухню не «бабусиною» і не «музейною», а живою, сучасною і гордою. Він не копіює Європу — він змушує Європу дивитися на нас.
Особисте життя: від скепсису до весілля під дощем
Довгі роки Євген відкрито говорив, що класичний шлюб — не його формат. У 2023-му навіть влаштував фейкове весілля зі співачкою Вікторією Родько, щоб зібрати два мільйони гривень на авто для медиків. Усе змінилося, коли в його житті з’явилася Катерина Воскресенська — засновниця бюро вражень Viter Vie.
Вони познайомилися в Карпатах на благодійній вечері. Стосунки тримали в таємниці майже рік. На початку 2026-го — заручини. 13 червня 2026 року в Ботанічному саду імені академіка Фоміна в Києві вони стали чоловіком і дружиною. Церемонія пройшла в українському стилі, з обрядами з різних регіонів. Почався дощ — і пара сприйняла його як благословення. Євген був у вишиванці й спідниці українського бренду, Катерина — у білій сукні з довгою фатою.
Цікаво знати: Клопотенко активно бореться за українську кулінарну термінологію. Пропонує говорити «юшка» замість «суп», «товчанка» замість «пюре», «підлива» замість «соус». Для нього мова — така ж частина спадщини, як і рецепт.
Сьогодні Євген Клопотенко залишається однією з найодіозніших і водночас найвпливовіших фігур української гастрономії. Хтось любить його за енергію й сміливість, хтось критикує за ексцентричність. Але ніхто вже не може заперечити: завдяки йому українська кухня перестала бути тінню радянського минулого. Вона стала голосом країни, яка вміє захищати себе навіть за столом.
І ця розмова, здається, тільки набирає обертів.