By Софія Коваль 
Ракета Гарпун — це американська дозвукова протикорабельна крилата ракета сімейства AGM/RGM/UGM-84, яка з 1977 року залишається одним із найпоширеніших засобів ураження надводних цілей у світі. Вона летить на висоті кількох метрів над хвилями, несе бойову частину масою понад 220 кг і здатна вражати кораблі на дальності від 90 до 280 км залежно від модифікації та носія.
Сьогодні Гарпун стоїть на озброєнні понад тридцяти країн, а з 2022 року активно застосовується українськими силами в Чорному морі. Її секрет успіху — не рекордна швидкість, а низький профіль польоту, надійність і можливість запуску з кораблів, підводних човнів, літаків і берегових установок.
Коли в жовтні 1967 року радянська ракета П-15 «Терміт» відправила на дно ізраїльський есмінець «Ейлат», військово-морські сили США раптом зрозуміли: ера артилерійських дуелей закінчилася. Потрібна була власна «голка», яка б могла діставати ворожі кораблі за горизонтом, не підставляючи під удар власні крейсери. Так народилася ракета Гарпун — зброя, що вже майже пів століття змушує адміралів рахуватися з нею.
Як з’явилася ракета, що змінила морську війну
Усе почалося ще 1965 року. Американці шукали спосіб знищувати підводні човни, що спливли на поверхню. Проєкт отримав назву Harpoon — «гарпун», бо на флотському сленгу підводні човни називали «китами». Після «Ейлата» пріоритети різко змінилися. У 1968-му стартували повноцінні роботи, а 21 червня 1971 року McDonnell Douglas отримала контракт.
Перший політ відбувся в жовтні 1972-го. Спочатку ракета мала твердопаливний двигун, але його швидко замінили на турбореактивний Teledyne CAE J402 — саме він дав потрібну дальність. Серійне виробництво стартувало 1975 року. Уже 1977-го корабельна версія RGM-84 стала на озброєння, авіаційна AGM-84 — у 1979-му, підводна UGM-84 — у 1981-му.
Хронологія ключових подій
- 1965 — початок досліджень ракети проти надводних підводних човнів
- 1967 — потоплення «Ейлата» прискорює програму
- 1971 — контракт з McDonnell Douglas
- 1972 — перший випробувальний пуск
- 1977 — прийняття на озброєння RGM-84
- 2004 — поставлена 7000-та ракета
- 2022 — перші комплекси надходять в Україну
- 2026 — завершення випробувань Harpoon Block II Update
За майже п’ятдесят років Boeing (який поглинув McDonnell Douglas) випустив понад 7500 ракет. Вартість однієї одиниці Block II у 2020 році становила близько 1,4 млн доларів. Це не найдешевша зброя, але вона працює там, де дорожчі гіперзвукові системи ще тільки обіцяють.
Конструкція та принцип дії: як Гарпун полює
Ракета виконана за класичною аеродинамічною схемою з циліндричним корпусом діаметром 34,3 см. Авіаційна версія довжиною 3,8 м, корабельна і підводна — 4,6 м через стартовий твердопаливний прискорювач. Розмах крил — 91,4 см. Стартова маса коливається від 520 до 690 кг.
Після старту прискорювач відпрацьовує за кілька секунд і відкидається. Далі вмикається турбореактивний двигун, і ракета знижується до висоти 5–15 метрів над поверхнею моря. На маршевій ділянці вона летить за інерціальною системою з корекцією від радіовисотоміра. У деяких модифікаціях додається GPS. Коли до цілі залишається 10–15 кілометрів, вмикається активна радіолокаційна головка самонаведення. Вона шукає ціль у секторі близько 45 градусів і захоплює її.
Найбільш вразливий момент для ворожого корабля — останні секунди. Ракета може або йти на надмалій висоті 2–5 метрів, або зробити «гірку» і пікірувати зверху. Бойова частина вагою 221–227 кг пробиває борт і підривається всередині, створюючи максимальне руйнування.
Швидкість польоту — близько 0,85 Маха, тобто приблизно 850 км/год. Це не надзвук, і саме тому Гарпун вважають відносно вразливим до сучасних засобів ППО. Але його сила — у масовості, низькому профілі та можливості запускати кілька ракет одночасно з різних платформ.
Основні тактико-технічні характеристики
Нижче зібрані усереднені дані для найпоширеніших модифікацій. Реальні значення залежать від конкретного блоку, носія та режиму польоту.
| Параметр | Значення |
|---|---|
| Довжина (авіаційна / корабельна) | 3,8 м / 4,6 м |
| Діаметр | 34,3 см |
| Маса з прискорювачем | до 691 кг |
| Маса бойової частини | 221–227 кг |
| Швидкість | ~850 км/год (0,85 М) |
| Дальність (залежно від модифікації) | 90–280 км |
| Висота маршового польоту | 5–15 м |
| Наведення | інерціальне + GPS (у пізніх) + активна РЛС |
Дані узагальнено за відкритими матеріалами Boeing та NAVAIR.
Ключові цифри
- Понад 7500 ракет вироблено з 1975 року
- Більше 30 країн-операторів
- Вартість Block II (2020) — близько 1,4 млн доларів
- Дальність виявлення есмінця активною головкою — до 40 км у ясну погоду
Варіанти та еволюція: від класики до Block II+
Базова версія 84A могла атакувати лише з пікірування. Block 1B знизив висоту польоту. Block 1C (1985) додав можливість вибору режиму атаки, підвищену стійкість до перешкод і збільшену дальність для авіаційного варіанту до 220 км. Пізніше з’явився SLAM — варіант для ударів по наземних цілях з тепловізійною головкою.
Найпоширенішою сьогодні залишається Harpoon Block II. Вона отримала GPS-корекцію, кращий захист від радіоелектронної боротьби і здатність працювати в прибережній зоні, де багато хибних цілей. Block II+ додав двосторонній канал зв’язку, можливість перенацілювання в польоті та опцію скасування атаки.
У січні 2026 року ВМС США завершили третє й останнє випробувальне пускання програми Harpoon Block II Update (HIIU). Ракета стартувала з F-15, виконала складну траєкторію і вразила наземну ціль. Поставки оновлених ракет заплановані на кінець 2026 року. Це продовжує життя системи, яка вже давно мала б піти на спочинок, але все ще потрібна союзникам.
Бойове застосування: від Перської затоки до Чорного моря
Перші реальні постріли Гарпун зробив під час ірано-іракської війни. Іранські катери потопили кілька іракських «Оса». У 1988 році під час операції «Praying Mantis» американці застосували його проти іранського фрегата «Саханд» — корабель пішов на дно.
Найбільш помітний епізод останніх років — Україна. У червні 2022-го дві ракети Гарпун уразили російський рятувальний буксир «Василий Бех», який віз озброєння на острів Зміїний. Корабель затонув. Комплекси надійшли від Данії та США вже навесні 2022-го і швидко стали на бойове чергування. До липня 2026 року українські військові тримали конфігурацію пускових установок у секреті. Лише під час візиту Президента в Одеську область публічно показали контейнерну берегову батарею з чотирма транспортно-пусковими контейнерами на вантажному шасі.
Особистий інсайт
За моїм досвідом роботи з відкритими джерелами та розмовами з фахівцями, саме берегові Гарпуни стали одним із тих «тихих» факторів, які змусили російський флот триматися подалі від українського узбережжя. Не рекордна дальність і не надзвук, а проста наявність кількох батарей, які можуть з’явитися в будь-якій точці узбережжя, змінює всю логіку морської операції.
Переваги, обмеження та місце серед сучасних ПКР
Гарпун виграє за рахунок універсальності платформ, відпрацьованої логістики і відносно невеликої вартості порівняно з новітніми системами. Його можна поставити майже на будь-який корабель, патрульний літак чи вантажівку. Бойова частина важча, ніж у багатьох конкурентів, і здатна вивести з ладу навіть великий корабель одним-двома влучаннями.
Але є й слабкі місця. Дозвукова швидкість робить ракету вразливою до сучасних зенітних комплексів і систем радіоелектронної боротьби. Дальність більшості серійних версій поступається новітнім українським «Нептунам» чи російським «Оніксам». У прибережній зоні з великою кількістю островів і цивільних суден потрібна дуже точна робота операторів, щоб уникнути помилкового захоплення.
Міфи vs Реальність
Міф: Гарпун — застаріла ракета, яка вже нічого не варта проти сучасного флоту.
Реальність: У 2026 році вона все ще проходить модернізацію, стоїть на озброєнні десятків країн і продовжує вражати цілі в реальних конфліктах. Її сила — не в окремому пуску, а в масованому застосуванні та гнучкості носіїв.
Порівняно з українським «Нептуном» Гарпун має важчу бойову частину і довший бойовий досвід, але меншу максимальну дальність у більшості модифікацій. Російський «Онікс» швидший і важчий, проте значно дорожчий і складніший у виробництві. Норвезький Naval Strike Missile сучасніший за стелс-характеристиками, але Гарпун залишається «робочою конячкою» багатьох флотів.
Для кого підходить
Для кого: флоти середньої чисельності, країни з довгою береговою лінією, оператори, яким потрібна універсальна ракета з перевіреною логістикою.
Не для кого: держави, що роблять ставку виключно на гіперзвук і надвелику дальність без урахування вартості та серійності.
У липні 2026 року Україна вперше відкрито показала свої берегові комплекси Гарпун поруч із «Нептуном», NSM і RBS-15. Це вже не просто окрема ракета — це частина багатошарової системи, яка ускладнює будь-які плани противника в Чорному морі. І поки Boeing продовжує оновлювати електроніку та продовжувати термін служби старих корпусів, ракета Гарпун залишається тим самим надійним «гарпуном», яким його задумали ще в шістдесятих.