Циркон ракета це російська протикорабельна система 3М22, яку Москва позиціонує як гіперзвукову крилату зброю зі швидкістю до 9 Махів і дальністю понад тисячу кілометрів. Насправді вона поєднує елементи високошвидкісної маневреної ракети з квазібалістичною траєкторією і вже активно застосовується проти наземних цілей в Україні.
Станом на середину 2026 року це одна з найдорожчих і найскладніших ракет у російському арсеналі, здатна скорочувати час реакції систем ППО до лічених хвилин. Її справжні можливості значно скромніші за рекламні заяви, але все одно становлять серйозну загрозу.
Коли вперше чуєш про «Циркон», у голові мимоволі з’являється образ блискавки, що прорізає небо зі швидкістю, майже недосяжною для сучасних перехоплювачів. Російська пропаганда роками малювала саме таку картину: непереможна гіперзвукова «вбивця авіаносців», яка летить на 9 Махів і пробиває будь-яку оборону. Реальність виявилася значно складнішою і цікавішою.
Розробку 3М22 «Циркон» (за кодифікацією НАТО — SS-N-33) вело Науково-виробниче об’єднання машинобудування з початку 2010-х років. Перші льотні випробування стартували близько 2016–2017-го. У січні 2020-го фрегат «Адмірал Горшков» виконав пуск по наземній цілі на відстані близько 500 км. До кінця 2021-го випробування пройшли з надводних кораблів і атомного підводного човна «Северодвинськ». Офіційно на озброєння комплекс прийняли на початку 2023 року.
Спочатку ракета створювалася виключно як протикорабельна. Її мали запускати з універсальних пускових установок 3С14, які вже стоять на фрегатах проєкту 22350 і підводних човнах проєкту 885 «Ясень». Пізніше з’явилася можливість пуску з модернізованих берегових комплексів «Бастіон». Саме з окупованого Криму і з Курської області ракети почали летіти на українські міста.
Ключові цифри станом на 2026 рік
- Довжина корпусу — приблизно 8–10 метрів, діаметр близько 0,6–0,7 м
- Заявлена максимальна швидкість — до 9 Махів (близько 11 000 км/год)
- Реальна крейсерська швидкість за оцінками аналітиків — близько 5,5 Маха з коротким прискоренням до 7,5 Маха
- Швидкість на підльоті до цілі падає приблизно до 4,5 Маха
- Дальність — 450–1000 км залежно від траєкторії
- Маса бойової частини — орієнтовно 220 кг (з них близько 80 кг вибухівки) за українськими оцінками
- Орієнтовна вартість однієї ракети — 5,6–10 млн доларів
Саме швидкість і час підльоту роблять «Циркон» особливо небезпечним. З Криму до Києва ракета долітає приблизно за три хвилини. З Курської області цей час стає ще коротшим. Для порівняння: звичайна крилата ракета «Калібр» потребує значно більше часу, і системи ППО встигають підготуватися.
Проте тут починається головна інтрига. Чи є «Циркон» справжньою гіперзвуковою крилатою ракетою з прямоточним повітряно-реактивним двигуном (scramjet), як стверджує російська сторона? Або це маневрена квазібалістична ракета на твердому паливі?
Міфи vs Реальність
Міф: «Циркон» летить на постійних 9 Махах протягом усього маршруту і його неможливо перехопити жодною системою ППО.
Реальність: На маршовій ділянці швидкість ближча до 5,5 Маха. Перед ціллю ракета короткочасно прискорюється, але на фінальній фазі сповільнюється до приблизно 4,5 Маха. Саме в цей момент її можуть збивати Patriot PAC-3 і SAMP/T. За даними Повітряних сил України, станом на середину 2026 року близько 41 % запущених «Цирконів» було перехоплено.
Міф: Це повноцінна гіперзвукова крилата ракета зі scramjet-двигуном, аналогів якої немає у світі.
Реальність: Аналіз уламків, патентів НВО машинобудування і відеозапусків вказує на те, що ракета, найімовірніше, використовує твердопаливний двигун і летить за квазібалістичною траєкторією з елементами маневрування. Відсутність видимого повітрозабірника на корпусі та деталі, схожі на кришку твердопаливного двигуна, стали ключовими аргументами OSINT-аналітиків.
Ця дискусія не є суто академічною. Від типу двигуна залежить маневреність, можливість підтримувати гіперзвук на всьому маршруті і стійкість до засобів радіоелектронної боротьби. Якщо ракета справді має scramjet, навколо неї утворюється плазмова хмара, яка частково «поглинає» радіолокаційні сигнали. Але та сама плазма ускладнює роботу власних систем наведення. Якщо ж це твердопаливна квазібалістика, то профіль польоту ближчий до «Іскандера» чи «Кинджала», лише з вищою початковою швидкістю і певними маневрами на низхідній ділянці.
За моїм досвідом відстеження відкритих джерел, саме версія квазібалістичної ракети з твердим паливом сьогодні виглядає найбільш обґрунтованою. Її підтримують і патенти 1999 та 2011 років, і нагорода, яку отримав розробник високоенергетичного твердого палива саме за роботу над «Цирконом».
Хронологія ключових подій
- 2011–2016: Активна фаза розробки, перші льотні випробування
- 2020–2021: Успішні пуски з фрегата «Адмірал Горшков» і підводного човна
- Січень 2023: Офіційне прийняття на озброєння
- Кінець 2023: Перші підтверджені уламки в Запоріжжі
- Лютий–березень 2024: Удари по Києву, перші перехоплення
- 2025: Регулярні, але обмежені пуски
- 2026: Різке зростання інтенсивності — близько 40 пусків лише за першу половину року, запаси оцінено приблизно в 230 одиниць
Виробництво «Цирконів» залишається вузьким місцем. За оцінками української розвідки, річний план на 2026 рік становить лише близько 30 ракет. У липні 2026-го за 19 днів росіяни вже використали 20 «Цирконів» — тобто дві третини річного плану. Це означає, що Москва активно витрачає накопичені запаси, а не спирається на стабільне серійне виробництво.
Бойова частина також виявилася скромнішою, ніж заявляли. Замість 300–400 кг українські експерти на основі уламків оцінюють масу приблизно в 220 кг, з яких лише близько 80 кг припадає на вибухівку. Для знищення авіаносця цього явно недостатньо, але для ураження інфраструктурних об’єктів чи будівель — цілком вистачає.
Важливе попередження
Головна небезпека «Циркона» полягає не стільки в абсолютній непереможності, скільки в здатності перевантажувати системи ППО в комбінованих атаках. Коли разом із кількома «Цирконами» летять десятки «Іскандерів», С-400 у наземному режимі, «Кинджали» і сотні дронів, навіть найсучасніші батареї Patriot можуть не встигнути відпрацювати всі цілі. Час реакції стає критичним ресурсом.
Носії ракети поступово розширюються. Крім фрегатів проєкту 22350 і підводних човнів «Ясень-М» (зокрема, «Перм», який спеціально будувався під «Циркон»), з’явилися наземні пускові. У березні 2026 року українська розвідка повідомила про ураження однієї установки «Бастіон» у Криму, на якій, за їхніми даними, перебували «Циркони».
Порівняно з іншими російськими системами «Циркон» займає нішу між «Оніксом» і «Кинджалом». Він швидший за класичні крилаті ракети, але менш маневрений, ніж справжні гіперзвукові апарати з тривалим атмосферним польотом. Його головна перевага — короткий час підльоту і здатність летіти на висотах 28–40 км, де багато радіолокаторів працюють менш ефективно.
Цікаво знати
Плазмова хмара, яка утворюється навколо корпусу на гіперзвукових швидкостях, працює в обидва боки. Вона може частково «ховати» ракету від радарів противника, але водночас заважає роботі власної головки самонаведення. Саме тому на фінальній ділянці швидкість знижується — інакше ракета просто «осліпла» б.
Система наведення комбінована: інерціальна на основній ділянці, з корекцією за супутниковими даними, і активна радіолокаційна головка самонаведення на кінцевій. Це дозволяє вражати як рухомі кораблі, так і стаціонарні наземні об’єкти. У бойових умовах проти України ракета показала себе як інструмент терору інфраструктури, а не як високоточна «хірургічна» зброя.
Станом на серпень 2026 року «Циркон» залишається рідкісним і дорогим засобом. Його масове застосування обмежене виробничими можливостями і високою ціною. Водночас кожен успішний удар створює психологічний і політичний ефект, який Москва намагається використати максимально.
Українські сили ППО вже довели, що ракета не є непереможною. Ключ до захисту — наявність сучасних систем перехоплення балістичних і високошвидкісних цілей, достатня кількість ракет-перехоплювачів і вміння працювати в умовах масованих комбінованих атак. Без цього навіть найкращі батареї швидко виснажуються.
Розповідь про «Циркон» — це історія про розрив між маркетинговими заявами і інженерною реальністю. Ракета вийшла грізною, але далеко не такою казковою, як її малювали. І саме в цій різниці між очікуванням і фактом криється головний урок для всіх, хто спостерігає за сучасними війнами.
