By Софія Коваль 
Термобаричні боєприпаси — зброя об’ємного вибуху, яка створює потужну ударну хвилю та високу температуру за рахунок згоряння паливної суміші в повітрі. Станом на 2026 рік їх мають на озброєнні або активно застосовують Росія, Сполучені Штати, Китай, Україна, Індія, Туреччина та низка інших держав, переважно через імпорт російських систем або власні розробки.
Найширше застосування демонструє Росія (ТОС-1А, РПО-А «Шмель», ОДАБ, модифіковані «Шахеди»), тоді як США історично були піонерами сучасних зразків і продовжують тримати їх у арсеналі. Кілька країн-операторів отримали системи від Росії, а нові гравці, зокрема Туреччина з бомбою GAZAP, активно розвивають власні варіанти.
Термобаричний боєприпас — це не просто ще одна «важка» бомба. Це зброя, яка буквально використовує повітря як співучасника вибуху. Паливна суміш розпорошується в об’ємі, змішується з киснем і підпалюється, створюючи тривалу ударну хвилю, яка проникає в укриття, тунелі та будівлі значно ефективніше за звичайну вибухівку. Саме тому військові називають її «вакуумною» — після спалаху в епіцентрі тимчасово падає тиск, і легені людини можуть буквально розірватися від різниці тисків.
Питання, які країни використовують термобаричний боєприпас, сьогодні звучить особливо гостро. Після 2022 року ця зброя перестала бути рідкісним екзотичним інструментом і стала звичним елементом сучасних конфліктів. Давайте розберемося детально, хто саме володіє такими системами і як вони потрапили в арсенали.
Як працює термобаричний ефект і чому він особливий
Принцип дії відносно простий на рівні ідеї: спочатку невеликий заряд розпилює паливо (рідке, газоподібне або порошкоподібне) у вигляді аерозольної хмари. Через частку секунди другий заряд підпалює цю хмару. Горіння відбувається за рахунок атмосферного кисню, тому вибух виходить «довгим» і створює надлишковий тиск, який тримається довше, ніж у звичайних боєприпасів.
Саме ця особливість робить термобаричну зброю вкрай небезпечною в закритих просторах. Ударна хвиля відбивається від стін, множиться і проникає в щілини. Температура в зоні ураження може сягати кількох тисяч градусів. Водночас ця зброя майже марна під водою, на великій висоті чи в сильний вітер — там хмара просто розвіюється.
Ключові цифри:
- Радіус ураження окремих систем ТОС-1А може сягати кількохсот метрів за площею.
- Температура в епіцентрі окремих зарядів перевищує 2500–3000 °C.
- Еквівалент потужності найпотужніших зразків (на кшталт російського «Батька всіх бомб») офіційно заявлявся на рівні десятків тонн у тротиловому еквіваленті.
Росія — беззаперечний лідер за масштабом застосування
Росія успадкувала від Радянського Союзу найширший арсенал термобаричних систем. ТОС-1 «Буратіно» та її модернізована версія ТОС-1А «Солнцепьок» — це важкі вогнеметні системи на шасі танка, які ведуть залповий вогонь термобаричними ракетами. Вони застосовувалися в Афганістані, Чечні, Сирії та з 2022 року масово — в Україні.
Крім того, на озброєнні стоять реактивні піхотні вогнемети РПО-А «Шмель», авіаційні бомби ОДАБ-500 і ОДАБ-1500, термобаричні варіанти ракет для РСЗВ і навіть бойові частини для дронів-камікадзе. У 2007 році Росія випробувала так званого «Батька всіх бомб» — найпотужніший на той момент неядерний термобаричний заряд.
За моїм досвідом відстеження відкритих джерел, саме російські системи стали своєрідним «стандартом» для багатьох країн, які купували або отримували їх на озброєння.
Сполучені Штати — піонери сучасної епохи
Американці першими масово застосували паливно-повітряні боєприпаси у В’єтнамі. Бомби BLU-82 («Daisy Cutter») і касетні CBU-55 розчищали джунглі під посадкові майданчики для гелікоптерів. Пізніше з’явилися більш досконалі варіанти: BLU-118, SMAW-NE для гранатометів, термобаричні Hellfire і навіть гранати XM1060.
У 2017 році США скинули GBU-43/B MOAB («Мати всіх бомб») на тунелі ІДІЛ в Афганістані. Британські сили також використовували американські термобаричні Hellfire в Афганістані та Сирії. Тобто Сполучені Штати не просто мають такі боєприпаси — вони залишаються в активному арсеналі і застосовуються за потреби.
Китай, Індія, Україна та інші країни-розробники
Китай виробляє власну версію «Шмеля» під індексом PF-97 і розвиває термобаричні бойові частини для ракет та систем розмінування. Індія має на озброєнні російські РПО-А і розробила власні 120-мм термобаричні снаряди для танків Arjun.
Україна з 2017–2020 років прийняла на озброєння власні гранати РГТ-27С і РГТ-27С2, а також реактивний піхотний вогнемет РПВ-16. З початком повномасштабної війни українські сили активно використовують як трофейні російські системи, так і власні термобаричні заряди на FPV-дронах.
Туреччина у 2025 році представила на виставці IDEF авіаційну бомбу GAZAP вагою близько 970 кг — термобарично-уламковий боєприпас, який уже інтегрується на F-16 і розглядається для експорту, зокрема до Пакистану.
Хронологія ключових подій
- 1960–1970-ті — США застосовують перші FAE у В’єтнамі.
- Кінець 1980-х — СРСР випробовує ТОС-1 в Афганістані.
- 1999–2000 — масове застосування Росією в Чечні.
- 2002–2017 — США використовують термобаричні бомби в Афганістані та Іраку.
- 2017 — Україна приймає на озброєння власні РГТ-27.
- 2022–2026 — наймасштабніше застосування в історії (Росія в Україні, Україна у відповідь, нові розробки Туреччини та Польщі).
Країни-оператори імпортованих систем
Окрему групу складають держави, які придбали російські ТОС-1А. Серед підтверджених операторів — Азербайджан, Вірменія, Алжир, Ірак, Казахстан, Саудівська Аравія та Таджикистан. Сирія також застосовувала подібні системи під час громадянської війни. М’янма використовує китайські термобаричні авіабомби і виробляє власні реактивні гранати за російською технологією.
Сербія, Іспанія, Бразилія та Південна Корея мають або розробляли власні зразки різного калібру. Північна Корея та Іран, за оцінками експертів, також володіють термобаричними артилерійськими ракетами, які можуть передаватися проксі-силам.
Міфи vs Реальність
Міф: Термобаричні боєприпаси заборонені міжнародним правом і прирівнюються до хімічної зброї.
Реальність: Вони не заборонені. Спроби обмежити їх використання (зокрема в ООН у 1980 році) не увінчалися успіхом. Заборона стосується лише випадків невибіркового застосування проти цивільного населення, як і будь-якої іншої зброї.
Актуальні тенденції 2025–2026 років
Останні роки показали чіткий тренд: термобаричні заряди «сходять» з важких систем на дрони. Росія масово ставить термобаричні бойові частини на «Шахеди». Україна відповідає власними FPV-дронами з подібними навантаженнями. Туреччина виводить на ринок важку авіабомбу, Польща працює над термобаричними снарядами для САУ «Krab».
Технологія більше не є надбанням лише великих держав. Виробництво стає доступнішим, а отже, ризик поширення зростає.
Важливе попередження
Термобаричні боєприпаси надзвичайно ефективні проти укріплень і закритих просторів, але саме ця ефективність робить їх особливо небезпечними при застосуванні в населених пунктах. Міжнародне гуманітарне право вимагає суворого розрізнення між військовими і цивільними об’єктами. Порушення цього принципу кваліфікується як воєнний злочин.
Станом на середину 2026 року коло країн, які використовують термобаричний боєприпас, вже не обмежується двома-трьома наддержавами. Росія, США, Китай, Україна, Індія, Туреччина та група операторів російських систем формують основне ядро. Паралельно з’являються нові розробники, а технологія активно інтегрується в безпілотні платформи. Це вже не екзотика, а частина сучасної воєнної реальності, з якою доводиться рахуватися.