Станом на серпень 2026 року в Євросоюзі рівно 27 країн. Це число не змінювалося з моменту виходу Великої Британії у 2020 році.

Двадцять сім держав утворюють найбільший політико-економічний союз на континенті з населенням близько 450 мільйонів людей. Жодна нова країна за останні шість років офіційно не приєдналася, хоча переговори з кількома кандидатами вже активно тривають.

Коли хтось уперше запитує, скільки країн в Євросоюзі, відповідь здається простою. Але за цією цифрою ховається ціла історія — від повоєнного примирення шести держав до сучасного союзу, який пережив і розширення, і перший вихід члена. Ця історія все ще пишеться.

Європейський Союз народився не як готовий проєкт. У 1950-х роках шість країн — Бельгія, Франція, Італія, Люксембург, Нідерланди та Західна Німеччина — вирішили об’єднати свої галузі вугілля й сталі. Це був не просто економічний крок. Це був спосіб зробити війну між ними фізично неможливою. З тих пір Союз зростав хвилями, іноді стрімко, іноді дуже обережно.

Хронологія ключових подій

  • 1957–1958 — шість країн-засновниць
  • 1973 — Данія, Ірландія, Велика Британія (9 країн)
  • 1981 — Греція (10)
  • 1986 — Іспанія та Португалія (12)
  • 1995 — Австрія, Фінляндія, Швеція (15)
  • 2004 — десять країн Центральної та Східної Європи (25)
  • 2007 — Болгарія та Румунія (27)
  • 2013 — Хорватія (28)
  • 2020 — Brexit, повернення до 27

Найбільше розширення сталося у 2004 році. Десять країн одночасно увійшли до Союзу — це було схоже на те, як відкрили двері після довгої зими. Багато хто тоді відчував, що Європа нарешті з’єдналася. Через дев’ять років додалася Хорватія. А потім сталася подія, якої ніхто не очікував: Велика Британія пішла.

Сьогодні список залишається незмінним. Ось повний перелік держав-членів Євросоюзу у 2026 році (в алфавітному порядку українською):

КраїнаРік вступуСтолиця
Австрія1995Відень
Бельгія1958Брюссель
Болгарія2007Софія
Греція1981Афіни
Данія1973Копенгаген
Естонія2004Таллінн
Ірландія1973Дублін
Іспанія1986Мадрид
Італія1958Рим
Кіпр2004Нікосія
Латвія2004Рига
Литва2004Вільнюс
Люксембург1958Люксембург
Мальта2004Валетта
Нідерланди1958Амстердам
Німеччина1958Берлін
Польща2004Варшава
Португалія1986Лісабон
Румунія2007Бухарест
Словаччина2004Братислава
Словенія2004Любляна
Угорщина2004Будапешт
Фінляндія1995Гельсінкі
Франція1958Париж
Хорватія2013Загреб
Чехія2004Прага
Швеція1995Стокгольм

Джерело: офіційний сайт Європейського Союзу (europa.eu).

Ключові цифри 2026

  • 27 держав-членів
  • близько 450 мільйонів жителів
  • 21 країна в єврозоні (Болгарія приєдналася 1 січня 2026)
  • 25 країн-членів у Шенгенській зоні (плюс 4 не-члени ЄС)
  • 9 офіційних країн-кандидатів

Болгарія стала двадцять першою країною єврозони на початку цього року. Це важлива, але майже непомітна для багатьох зміна. Люди звикли думати про євро як про щось давно стале, а воно продовжує розширюватися. Польща, Чехія, Угорщина, Румунія, Швеція та Данія поки що залишаються зі своїми національними валютами.

Окремо варто говорити про тих, хто стоїть біля дверей. Дев’ять країн мають офіційний статус кандидата: Албанія, Боснія і Герцеговина, Грузія, Молдова, Чорногорія, Північна Македонія, Сербія, Туреччина та Україна. Косово вважається потенційним кандидатом. У червні 2026 року Україна та Молдова нарешті відкрили перший кластер переговорів — «основи». Це був довгоочікуваний крок після кількох років політичних блоків.

Міфи vs Реальність

Міф: Євросоюз постійно розширюється і скоро матиме 30+ країн.

Реальність: з 2013 року жодна нова країна не вступила. Процес вступу став значно жорсткішим і довшим. Навіть найпросунутіші кандидати, як Чорногорія, все ще далекі від фінішу.

Міф: Велика Британія — єдиний приклад виходу.

Реальність: так, Brexit став першим і поки єдиним випадком повного виходу держави-члена. Гренландія вийшла ще у 1985 році, але вона була автономною територією Данії.

Багато хто плутає Євросоюз із Шенгенською зоною або єврозоною. Це різні речі. Ірландія та Кіпр входять до ЄС, але не до Шенгену. Данія — у Шенгені, але не в єврозоні. Швейцарія, Норвегія, Ісландія та Ліхтенштейн — у Шенгені, але не в ЄС. Ці нюанси важливі, коли люди планують подорожі чи бізнес.

За моїм досвідом спілкування з людьми, які щойно починають цікавитися темою, найчастіше виникає здивування саме через стабільність цифри 27. Багато хто все ще пам’ятає карти з 28 країнами або навіть очікує, що Україна вже всередині. Реальність повільніша й складніша. Вступ вимагає не лише політичної волі, а й глибоких внутрішніх реформ, які можуть тривати роки.

Особистий інсайт

У нашій практиці ми часто бачимо, як люди плутають політичне членство з економічною інтеграцією. Країна може бути глибоко пов’язаною з єдиним ринком через угоди, але формально залишатися за межами Союзу. Норвегія — яскравий приклад. Вона живе за багатьма правилами ЄС, але не має права голосу. Це компроміс, який не всім підходить.

Що ж далі? Чорногорія вважається найближчою до можливого вступу серед балканських країн. Україна та Молдова рухаються швидше, ніж очікували багато хто ще два роки тому. Проте навіть оптимістичні сценарії говорять про кінець десятиліття, а не про найближчі роки. Процес вимагає одностайності всіх 27 членів на кожному етапі — а це завжди політична шахівниця.

Цікаво знати

Офіційні мови Євросоюзу — 24. Це більше, ніж у будь-якій іншій міжнародній організації подібного масштабу. Кожен громадянин має право звертатися до інституцій своєю мовою. Перекладацька служба ЄС — одна з найбільших у світі.

Цифра 27 сьогодні виглядає стабільною. Але за нею стоїть живий організм, який постійно шукає баланс між глибиною інтеграції та широтою. Кожна нова країна змінює внутрішню динаміку — від розподілу голосів у Раді до бюджетних пріоритетів. Тому процес вступу став не просто формальністю, а справжнім випробуванням для всіх сторін.

Євросоюз 2026 року — це вже не той клуб шести західноєвропейських держав, яким він починався. Це складний, багатомовний, багатошвидкісний проєкт, у якому 27 країн щодня домовляються про спільне майбутнє. І хоча двері формально відкриті, пройти через них виявилося значно важче, ніж багатьом здавалося на початку століття.

By Софія Коваль

Софія Коваль — дослідниця історії моди та культури одягу. Закінчила Київський національний університет культури і мистецтв. Понад дванадцять років вивчає, як одяг відображає епохи, звичаї та соціальні зміни. Авторка кількох книг і статей про маловідомі факти з історії костюма. Багато подорожує, збираючи історії про тканини, крої та символи одягу в різних культурах. У блозі «НІЦ Знання» відкриває читачам несподівані сторони того, що ми носимо щодня, перетворюючи звичайні речі на захопливі історії.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *