By Софія Коваль 
ДШВ це окремий рід військ Збройних Сил України, створений для блискавичних дій там, де звичайна піхота вже не встигає. Вони поєднують повітряний десант, штурмові операції та глибокі рейди в тил противника.
Ці підрозділи живуть у режимі постійної готовності. Їхня сила — у швидкості, автономності й здатності переносити війну туди, де ворог найменше очікує удару.
Станом на 2026 рік ДШВ залишаються однією з наймобільніших і найбільш боєздатних складових Сил оборони.
Коли чуєш «десантники», перед очима миттєво постає маруновий берет, гуркіт вертольотів і парашут, що розкривається над полем. Але сучасні Десантно-штурмові війська давно вийшли за межі класичного образу «крилатої піхоти». Вони стали універсальним інструментом, здатним працювати і в глибокому тилу, і на передньому краї, і в міській забудові, і в лісових масивах.
За моїм досвідом спостереження за фронтом останніх років саме ці бригади часто опиняються там, де ситуація вже «горить». Вони приходять не тримати лінію тижнями, а різко змінювати динаміку бою.
Як з’явилися ДШВ і чому змінилися назви
Коріння українського десанту сягає 1992 року. Після розпаду Радянського Союзу на території України залишилися частини повітрянодесантних військ. Їх швидко переформатували в аеромобільні війська й підпорядкували Сухопутним військам.
У 2012 році відбулося перейменування на Високомобільні десантні війська — ВДВ. Абревіатура залишилася знайомою, але акцент усе ще був на класичному десанті. Повномасштабна агресія 2014-го змусила переосмислити роль цих підрозділів. Бригади почали отримувати важчу техніку, танки, артилерію. У червні 2016-го їх вивели в окремий рід військ.
Остаточна точка — жовтень 2017-го. Назву змінили на Десантно-штурмові війська. Разом із назвою пішли блакитні берети. На зміну прийшли марунові. Цей колір обрали свідомо: він символізує кров, пролиту в боях за Україну, і водночас відповідає світовій традиції повітрянодесантних частин.
Хронологія ключових подій
1992 — формування аеромобільних військ на базі радянських частин.
2012 — перейменування на Високомобільні десантні війська (ВДВ).
16 червня 2016 — виведення в окремий рід військ.
21 листопада 2017 — офіційна назва ДШВ, марунові берети, нова емблема.
4 листопада 2025 — Указ Президента переносить День ДШВ на 8 листопада.
Сучасна структура: два корпуси і десятки бригад
Станом на літо 2026 року ДШВ організовані навколо двох корпусів швидкого реагування — 7-го і 8-го. Це дозволяє оперативно перекидати сили на різні напрямки без зайвих узгоджень.
До складу входять повітрянодесантна, десантно-штурмові, аеромобільні та єгерські бригади, дві артилерійські бригади, батальйони безпілотних систем, розвідки, логістики та навчальний центр у Житомирі.
Серед найбільш відомих з’єднань — 25-та окрема повітрянодесантна Січеславська, 79-та Таврійська, 80-та Галицька, 82-га Буковинська, 95-та Поліська. Кожна має свою спеціалізацію: хтось краще працює в гірській місцевості, хтось спеціалізується на глибоких рейдах, хтось — на штурмі укріплених позицій.
Ключові цифри
Два корпуси швидкого реагування.
Понад десять бойових бригад різного профілю.
Окремі батальйони БПЛА та артилерійські бригади в прямому підпорядкуванні.
Навчальний центр, який готує поповнення з урахуванням реального бойового досвіду 2022–2026 років.
Чим саме займаються десантники на полі бою
Основне призначення ДШВ — швидке розгортання і ведення активних дій на окремому напрямку, у тому числі в оперативній глибині противника. Вони можуть прикривати критичні ділянки, проводити штурмові операції, захоплювати важливі об’єкти, порушувати систему управління і логістику ворога.
Функціонально війська діляться на два компоненти. Десантно-штурмовий орієнтований на швидкі атаки з використанням вертольотів і наземної техніки. Повітрянодесантний — на класичні парашутні десанти й дії в глибокому тилу.
У реаліях сучасної війни парашутні стрибки трапляються рідше. Натомість масово застосовуються аеромобільні перекидання, рейдові дії на бронетехніці, робота з FPV-дронами та інтегрованою артилерією. Десантник сьогодні — це універсальний боєць, який однаково впевнено почувається і в БТРі, і з пультом керування дроном.
Міфи vs Реальність
Міф: ДШВ — це лише ті, хто стрибає з парашутом.
Реальність: парашутна підготовка залишається, але основний акцент давно змістився на штурмові дії, аеромобільність і роботу в тісній взаємодії з дронами та артилерією.
Міф: ДШВ і Штурмові війська — одне й те саме.
Реальність: Штурмові війська — сили швидкого реагування для локальних проривів. ДШВ здатні вести і наступальні, і оборонні дії на оперативному рівні.
Символіка, яка говорить більше за слова
Маруновий берет — перше, що впадає в око. Далі — емблема: срібний парашут із розпростертими золотими крилами, а на центральній осі — золотий меч з хвилястим лезом. Це меч Архістратига Михаїла, небесного покровителя військ.
Гасло звучить коротко і жорстко: «Завжди перші!». Воно не про парад. Воно про готовність першими входити в найскладніші ділянки і залишатися там, поки завдання не буде виконане.
На звороті прапора — зображення самого Архістратига Михаїла в бойових обладунках. Ця деталь з’явилася не випадково. Після переходу на новий церковний календар День ДШВ перенесли саме на 8 листопада — день Собору Архистратига Михаїла.
Цікаво знати
Прізвисько «єноти» закріпилося за десантниками через їхню впертість і здатність «вигризати» позиції навіть у найгірших умовах. Воно прижилося настільки, що його використовують і самі військовослужбовці.
Підготовка: від навчального центру до бойової бригади
Шлях у ДШВ починається в 199-му навчальному центрі. Там майбутні десантники проходять інтенсивний курс: стрибки, висадки з вертольотів, штурм у міській забудові, дії в лісі, виживання в ізоляції. Інструктори — майже всі з бойовим досвідом.
Після центру боєць потрапляє в бригаду, де навчання триває вже з урахуванням специфіки частини. У 2025–2026 роках особливу увагу приділяють роботі з безпілотними системами, цифровим системам управління боєм і взаємодії з іншими родами військ.
Психологічна стійкість тут не менш важлива за фізичну. Автономні дії в тилу вимагають здатності приймати рішення без постійного зв’язку з командуванням.
Роль ДШВ у війні 2014–2026
З 2014 року десантні бригади брали участь майже в усіх ключових операціях: звільнення Слов’янська, бої за Донецький аеропорт, Дебальцеве, оборона Києва 2022-го, Харківський контрнаступ, Херсон, Бахмут, Часів Яр, Авдіївка. У 2024–2025 роках окремі підрозділи працювали на території Курської області.
У 2026 році угруповання ДШВ разом із приданими силами провело масштабну наступальну операцію на Олександрівському напрямку. За кілька місяців вдалося відновити контроль над десятками населених пунктів у трьох областях.
Саме ця здатність швидко збиратися в кулак і завдавати удару там, де противник найслабший, робить ДШВ унікальними.
Для кого підходить служба в ДШВ
Для кого: для тих, хто шукає максимальну динаміку, готовність до автономних дій і постійного розвитку. Для людей, які хочуть бути частиною підрозділів, що задають темп операцій.
Не для кого: для тих, хто очікує спокійної служби на стаціонарних позиціях або мінімального фізичного навантаження.
Командувач ДШВ станом на 2026 рік — генерал-майор Олег Апостол, Герой України. Під його керівництвом війська продовжують адаптуватися до нових реалій: більше дронів, краща цифровізація управління, гнучкіші корпусні структури.
ДШВ сьогодні — це вже не просто «десант». Це живий організм, який щодня вчиться воювати швидше, точніше і з меншими втратами. І саме тому маруновий берет досі викликає повагу навіть у тих, хто сам ніколи не стрибав з парашутом.