By Софія Коваль 
День Повітряних Сил Збройних Сил України відзначається щороку в першу неділю серпня. У 2026 році ця дата припадає на 2 серпня.
Свято вшановує льотчиків, зенітників, радіотехніків, інженерів і всіх, хто тримає українське небо. Саме вони з перших годин повномасштабного вторгнення стали невидимим щитом країни.
Це професійне свято національного значення, встановлене указом Президента у 2007 році після об’єднання Військово-повітряних сил і військ протиповітряної оборони в єдиний вид військ.
Небо над Україною ніколи не було просто простором. Воно завжди було фронтом. І ті, хто його охороняє, рідко з’являються в кадрах новин. Їхні перемоги чути по тиші після повітряної тривоги. Їхні втрати відчувають родини й побратими. День Повітряних Сил Збройних Сил України — це момент, коли країна зупиняється і каже «дякую» тим, хто працює вище хмар і глибше радарів.
Коли і чому саме перша неділя серпня
Дата не випадкова. Указ Президента України № 579/2007 від 27 червня 2007 року встановив професійне свято саме в першу неділю серпня. Це рішення підписав Віктор Ющенко. Формулювання було чітким: «ураховуючи значення Повітряних Сил Збройних Сил України у забезпеченні обороноздатності держави».
Раніше існували окремі свята. День Військово-повітряних сил відзначали в інший день, а День військ протиповітряної оборони припадав на першу неділю липня. Після реформи 2004 року, коли два види військ об’єднали в один, логічним стало створити спільне свято. Старе скасували, нове закріпили.
Такий підхід із «першою неділею» дозволяє святу «дихати» разом із календарем. У 2023 році воно випало на 6 серпня, у 2024-му — на 4-те, у 2025-му — на 3-тє, а в 2026-му — на 2 серпня. Гнучкість дати підкреслює, що це не бюрократична відмітка, а живий день пам’яті та вдячності.
Хронологія ключових подій
1917 — 13 грудня Центральна Рада УНР створює Повітряний флот. Командувачем стає військовий льотчик Віктор Павленко.
1992 — офіційне відтворення Військово-повітряних сил незалежної України.
2004 — об’єднання ВПС і військ ППО в єдиний вид — Повітряні Сили ЗСУ.
2007 — Указ № 579/2007 встановлює День Повітряних Сил у першу неділю серпня.
2022–2026 — Повітряні Сили першими зустрічають повномасштабне вторгнення і стають одним із ключових факторів стійкості держави.
Глибоке коріння: від УНР до сучасних F-16
Історія українських крил починається значно раніше за незалежність 1991 року. Ще в грудні 1917-го, коли країна тільки-но проголошувала свою державність, з’явився Повітряний флот УНР. На території України тоді дислокувалося понад половину всієї фронтової авіації колишньої імперії — десятки авіазагонів, важкі бомбардувальники «Ілля Муромець» конструкції киянина Ігоря Сікорського.
Сікорський — окрема глава. Уродженець Києва, він створив перший у світі чотиримоторний літак і серійний важкий бомбардувальник. Його ім’я сьогодні носить київський аеропорт. А поруч із ним у pantheonі — Олександр Можайський, Микола Кибальчич, конструктори й пілоти, які робили перші кроки світової авіації саме на українській землі.
Після 1991 року Україна успадкувала потужний авіаційний потенціал — понад тисячу бойових літаків. Але шлях до сучасних Повітряних Сил був звивистим. Кілька спроб об’єднати ВПС і ППО в 1990-х роках то починалися, то зупинялися. Остаточне рішення прийшло лише в 2004 році. 1 грудня того ж року Командування Повітряних Сил у Вінниці прийняло управління черговими силами. Цю дату часто вважають днем народження сучасного виду військ.
Що входить до складу Повітряних Сил сьогодні
Повітряні Сили — це не тільки літаки. Це складна багаторівнева система. До неї входять:
- Винищувальна авіація (МіГ-29, Су-27, а з 2024 року — F-16)
- Штурмова (Су-25)
- Бомбардувальна та розвідувальна
- Транспортна авіація
- Зенітні ракетні війська
- Радіотехнічні війська
- Підрозділи радіоелектронної боротьби, розвідки, зв’язку, інженерного та метеорологічного забезпечення
Штаб розташований у Вінниці. Підготовка офіцерів іде в Харківському національному університеті Повітряних Сил імені Івана Кожедуба — легендарного аса, який збив 62 ворожі літаки під час Другої світової.
Структурно сили розділені на повітряні командування: «Захід», «Центр», «Південь», «Схід». Кожне відповідає за свій сектор повітряного простору і тісно взаємодіє з іншими видами Збройних Сил.
Міфи vs Реальність
Міф: День Повітряних Сил — це просто «день авіації», як у радянські часи.
Реальність: Це свято об’єднаного виду військ, яке включає і льотчиків, і зенітників, і радіотехніків. Воно з’явилося саме після реформи 2004 року і має чітке українське коріння.
Міф: Повітряні Сили — це тільки винищувачі.
Реальність: Більшість «тихої» роботи виконують радіотехнічні війська і зенітні ракетні комплекси. Саме вони першими виявляють і знищують більшість повітряних цілей.
Роль у сучасній війні: щит, який не видно
З 24 лютого 2022 року Повітряні Сили стали першою лінією оборони. Ворог намагався «осліпити» українське небо — знищити радари, аеродроми, зенітні комплекси. Не вийшло. Система вистояла. І продовжує працювати щоночі.
Сьогодні до класичних завдань — охорони повітряного простору, підтримки наземних військ, розвідки і транспортних операцій — додалися нові. Перехоплення крилатих ракет, балістичних «Кинджалів», баражуючих боєприпасів. Мобільні вогневі групи. Робота з новими західними системами ППО. І, звісно, поступове освоєння F-16, які змінюють баланс у повітрі.
За моїм досвідом спостереження за відкритими даними, саме Повітряні Сили стали тим елементом, який не дозволив ворогу здобути панування в небі. Без цього сухопутні війська просто не змогли б утримувати лінію фронту так довго.
Ключові цифри
- Свято відзначається з 2007 року — вже майже два десятиліття.
- У 2026 році дата — 2 серпня.
- Коріння військової авіації України сягають 1917 року.
- Сучасні Повітряні Сили як єдиний вид існують з 2004–2005 років.
- Підготовка офіцерів зосереджена в Харківському університеті імені Івана Кожедуба.
Як відзначають сьогодні
У мирний час були авіашоу, урочисті побудови, концерти. Зараз формат змінився. У військових частинах — урочисті збори, вручення нагород, підняття прапорів. У містах — хвилини мовчання, покладання квітів до меморіалів. У соцмережах — флешмоби з фотографіями льотчиків і зенітників, збір коштів на обладнання, листи підтримки.
Президент традиційно звертається з вітанням. Командування Повітряних Сил публікує відео і фото з бойової роботи. Родини військових готують особисті привітання. Багато хто цього дня переказує донати на потреби конкретних підрозділів.
Свято стало ще й моментом, коли суспільство згадує імена. Імена тих, хто вже не повернеться. І тих, хто продовжує зміну за зміною підніматися в небо або чергувати біля радарів.
Особистий інсайт
За моїм досвідом, найсильніше враження від цього дня — не паради і не промови. Це тиша після відбою повітряної тривоги. Коли розумієш, що хтось щойно зробив свою роботу. Хтось побачив ціль на екрані. Хтось натиснув кнопку. Хтось вивів літак на перехоплення. І завдяки цьому ти зараз читаєш ці рядки в відносному спокої.
День Повітряних Сил Збройних Сил України — це не про техніку. Це про людей. Про тих, хто вибрав небо як свою відповідальність. Про тих, хто щодня доводить, що українське небо має своїх захисників. І про тих, хто дивиться вгору і знає: воно не порожнє.