By Софія Коваль 
День захисників і захисниць України — державне свято, яке щороку відзначають 1 жовтня. Воно вшановує всіх, хто боронить незалежність і територіальну цілісність країни: військових, добровольців, медиків, волонтерів і тих, хто підтримує фронт у тилу.
Свято поєднує давню козацьку традицію Покрови Пресвятої Богородиці, пам’ять про Українську повстанську армію та сучасний досвід війни, що триває з 2014 року. Воно стало символом національної єдності, мужності й вдячності.
Коли чуєш ці слова — «захисники і захисниці» — перед очима постають не лише військові форми й зброя. З’являються обличчя людей, які щодня роблять вибір: стояти між ворогом і домом. Свято, яке ми зараз відзначаємо 1 жовтня, народилося не з парадного календаря. Воно виросло з реальної потреби нації назвати своїх героїв своїми іменами й відмовитися від чужих дат.
Від радянського спадку до власної традиції
До 2014 року в Україні формально існувало свято 23 лютого — День захисника Вітчизни. Його коріння сягало ще 1922 року, коли більшовики запровадили День Червоної армії. Для багатьох українців ця дата залишалася порожньою або навіть чужою. Після окупації Криму й початку бойових дій на Донбасі святкувати «день армії» одночасно з країною-агресором стало неможливим.
14 жовтня 2014 року президент Петро Порошенко підписав указ про встановлення Дня захисника України. Дата була обрана свідомо. Саме на Покрову Пресвятої Богородиці козаки традиційно проводили ради, обирали старшину й відчували особливий захист. У 1942 році саме 14 жовтня вважається днем створення перших підрозділів Української повстанської армії. Так історична пам’ять, церковна традиція й сучасна війна зійшлися в одній точці.
У березні 2015 року Верховна Рада надала святу статус державного й неробочого дня. Перше офіційне відзначення пройшло під гаслом «Сила нескорених». Уже тоді було зрозуміло: це не просто зміна дати. Це повернення до власного коріння.
Хронологія ключових подій
- 14 жовтня 2014 — указ Президента про День захисника України, скасування 23 лютого.
- 5 березня 2015 — Верховна Рада робить свято державним і вихідним.
- 14 липня 2021 — Рада перейменовує свято на День захисників і захисниць України.
- 28 липня 2023 — Президент підписує закон і указ про перенесення дати на 1 жовтня.
Чому саме 1 жовтня і що змінилося у 2023 році
Зв’язок свята з Покровою виявився настільки міцним, що коли Православна церква України та Українська греко-католицька церква перейшли на новоюліанський календар, дата теж зрушила. З 2023 року Покрова Пресвятої Богородиці відзначається 1 жовтня. Відповідно перенесли й День захисників і захисниць.
Рішення не було механічним. Воно зберегло духовний зміст: Богородиця як заступниця війська. Козаки бачили в ній захисницю Січі. Січові стрільці й повстанці УПА зверталися до того самого образу. Сьогодні українські воїни часто носять іконки Покрови або просто повторюють короткі молитви перед боєм. Ця нитка не перервалася.
Паралельно свято залишається Днем українського козацтва. Три дати — Покрова, козацтво й захисники — існують в одному дні, підсилюючи одна одну.
Жінки, які змінили назву свята
До 2021 року свято офіційно називалося в чоловічому роді. Хоча жінки вже тоді служили в Збройних силах, їхня присутність у публічному просторі часто залишалася на другому плані. 14 липня 2021 року Верховна Рада ухвалила закон про нову назву — День захисників і захисниць України. Президент підписав його на початку серпня того ж року.
Зміна була не формальністю. Вона відобразила реальність. Станом на 2026 рік у Збройних силах України проходять службу понад 75 тисяч жінок. Більше ніж 55 тисяч із них — військовослужбовиці. Понад 5,5 тисячі перебувають безпосередньо на передовій. Вони командують підрозділами, працюють снайперками, артилеристками, операторками дронів, медикинями, розвідницями. П’ять жінок отримали звання Героя України, троє — посмертно.
Ключові цифри
- Понад 75 000 жінок у лавах ЗСУ станом на 2026 рік.
- Більше 55 000 військовослужбовиць.
- Понад 5 500 — на передовій.
- 1 705 захисниць відзначено державними нагородами за 12 років війни.
За моїм досвідом спілкування з військовими сім’ями, ця зміна назви стала для багатьох жінок важливим знаком визнання. Вони більше не «допомагають чоловікам». Вони захищають країну на рівних.
Як святкують сьогодні
У мирний час День захисників і захисниць супроводжувався парадами, концертами, виставками зброї та військової техніки. Під час повномасштабної війни формат змінився. Масштабні святкування майже зникли. Натомість з’явилися інші традиції.
У містах проходять хвилини мовчання, покладання квітів до меморіалів, церемонії нагородження. Президент і командування ЗСУ публічно вітають військових. У родинах — телефонні дзвінки на фронт, листи, невеликі посилки. Багато хто цього дня спеціально перераховує донати на дрони, тепловізори чи медицину. Діти малюють листівки. Волонтери організовують локальні збори.
Церкви проводять молебні за захисників. У Софії Київській та інших храмах звучать спеціальні молитви. Символіка Покрови — омофор, що покриває місто — набуває дуже конкретного змісту: захист тих, хто стоїть на передовій.
Міфи vs Реальність
Міф: Це «день чоловіків», як колишнє 23 лютого.
Реальність: Свято офіційно включає захисниць з 2021 року. Жінки служать у бойових підрозділах, командують і гинуть нарівні з чоловіками.
Міф: Дата змінилася випадково.
Реальність: Перенесення зберегло глибокий зв’язок із Покровою та козацькою традицією захисту.
Глибше значення під час довгої війни
Після 24 лютого 2022 року свято набуло особливого присмаку. Воно перестало бути лише історичним. Стало особистим. Для когось — днем гордості за сина чи доньку. Для когось — днем тихої скорботи. Для багатьох — днем, коли можна сказати «дякую» вголос і не соромитися сліз.
Поняття «захисник» розширилося. Сьогодні до нього належать і лікар, який оперує під обстрілами, і водій, що везе боєприпаси нічними дорогами, і айтішник, який створює програми для армії, і мати, яка тримає тил, і волонтер, що збирає гроші на дрони. Усі вони — частина одного ланцюга.
Соціологія фіксує зростання підтримки свята. Якщо у 2017 році його відзначали близько 10 % українців, у 2021 — вже 29 %, то після повномасштабного вторгнення показник значно зріс. Люди відчули, що це їхнє свято, а не нав’язане зверху.
Особистий інсайт
У нашій практиці спілкування з родинами військових я помічаю одну рису: цього дня люди рідко говорять гучними гаслами. Частіше — тихіше й точніше. «Дякую, що ти живий». «Бережи себе». «Ми чекаємо». У цих коротких фразах більше сили, ніж у будь-якому параді.
Символи, які живуть далі
Укрпошта випускала спеціальні марки. Національний банк — пам’ятні монети. У 2015 році з’явилася 5-гривнева монета «День захисника України». У 2024-му — марка «Під покровом Богородиці». Ці невеликі предмети стають частиною сімейних альбомів і особистих історій.
Символіка свята — не лише державні атрибути. Це й мазепинка, і тризуб, і вітання «Слава Україні! — Героям слава!». Усе це тягнеться від козацьких часів через УПА до сучасних підрозділів.
Цікаво знати: козаки вважали Покрову своїм головним військовим святом. На Січі будували церкви на честь Богородиці, а ікони «Козацька Покрова» часто зображували гетьманів під омофором. Цей образ не зник. Він просто одягнув сучасну форму.
Цікавий факт
Хоча історики досі дискутують про точну дату створення УПА, саме 14 жовтня 1942 року в Сарнах (Рівненська область) сформували першу сотню під командуванням Сергія Качинського («Остапа»). Ця дата закріпилася в національній пам’яті й стала одним із аргументів при виборі дня для сучасного свята.
Свято продовжує жити й змінюватися разом із країною. У 2026 році 1 жовтня знову нагадає про тих, хто тримає небо над нами. Хтось цього дня отримає нагороду. Хтось — лист від близьких. Хтось просто помовчить біля фотографії. Усі ці жести — частини однієї великої розмови про гідність, пам’ять і відповідальність.
День захисників і захисниць України вже не потребує гучних пояснень. Він сам говорить мовою вчинків тих, хто щодня стоїть на варті. І ця мова стає все зрозумілішою з кожним роком війни.