By Софія Коваль 
Шахеди збивають багаторівневою системою: мобільні вогневі групи з великокаліберними кулеметами, самохідні зенітки Gepard, гелікоптери, радіоелектронна боротьба та дрони-перехоплювачі. Основне навантаження зараз несуть саме перехоплювачі на кшталт STING і P1-SUN разом із наземними групами.
Ефективність загалом тримається на рівні 85–91 відсотків. Дорогі ракети бережуть для балістики, а проти дешевих дронів працюють дешеві й масові засоби.
Росія постійно модернізує свої апарати — з’явилися реактивні версії й mesh-мережі. Україна відповідає масштабуванням виробництва перехоплювачів і покращенням координації.
Ніч над Україною давно перестала бути тихою. Характерний звук, схожий на мопед, що наближається з темряви, став звичним фоном для мільйонів людей. Ці літаючі бомби іранського походження, які росіяни називають «Герань», з 2022 року перетворилися на один з головних інструментів терору. Але українська протиповітряна оборона теж не стояла на місці. Вона вибудувала справжню багатошарову мережу, де кожен елемент закриває слабкості іншого.
Найдешевший і наймасовіший спосіб — мобільні вогневі групи. Це пікапи з встановленими 12,7-мм кулеметами Browning M2, радянськими ДШК чи НСВ, іноді навіть 14,5-мм КПВТ. Бійці виїжджають на заздалегідь визначені позиції вздовж ймовірних маршрутів. Вони чують звук двигуна за кілька кілометрів, підсвічують ціль прожектором чи тепловізором і ведуть щільний вогонь з випередженням. Куля влучає в двигун, крило чи бак — і дрон падає. Вартість одного такого збиття обчислюється буквально доларами. Ефективність груп коливається в межах 70–85 відсотків залежно від погоди, висоти польоту і досвіду розрахунку.
Міф: Шахеди збивають виключно дорогими системами типу Patriot чи NASAMS.
Реальність: Основну масу низьколітаючих апаратів знищують саме мобільні групи, Gepard і дрони-перехоплювачі. Ракети середньої і великої дальності бережуть для крилатих і балістичних ракет.
Наступний шар — самохідні зенітні установки Gepard. Німецькі машини з двома 35-мм гарматами і власним радаром виявилися майже ідеальними для цієї роботи. Програмовані снаряди вибухають біля цілі, створюючи хмару уламків. Дальність ефективної роботи — до п’яти кілометрів, а відсоток влучань сягає 90–95. Один комплекс за ніч може випустити сотні пострілів. Поряд із ними працюють і менш складні 23-мм та 30-мм установки.
Гелікоптери Мі-8 і Мі-24 з підвішеними мініганами теж регулярно піднімаються в небо. Тепловізори дозволяють виявити дрон на відстані двох-трьох кілометрів, а коротка черга з кількох тисяч куль за секунду рве конструкцію. Цей спосіб дає високу ефективність, але несе ризики: росіяни почали оснащувати окремі шахеди ракетами класу «повітря-повітря», щоб полювати саме на вертольоти.
Дрони проти дронів — новий головний інструмент
Справжній прорив 2025–2026 років — дрони-перехоплювачі. STING виробництва «Диких шершнів», P1-SUN від SkyFall, Octopus та інші моделі тепер закривають значну частину неба. Вони розвивають швидкість понад 300 км/год, піднімаються на кілька кілометрів і знищують ціль тараном або підривом невеликого заряду. Вартість одного такого апарата — від півтори до п’яти тисяч доларів. За даними відкритих джерел, лише STING за першу половину 2026 року знищив тисячі шахедів і гербер. У деяких регіонах, зокрема над Києвом, перехоплювачі вже дають до 70 відсотків усіх збиттів.
Оператори працюють у спеціальних окулярах, бачать ціль на екрані радара і спрямовують свій дрон назустріч. З’явилися навіть перші автономні системи, де після вибору цілі оператором апарат сам доводить атаку до кінця. Окремі випадки запуску перехоплювачів з безпілотних надводних платформ розширили зону захисту над морем і лиманами.
Ключові цифри станом на середину 2026:
- Загальна ефективність перехоплення шахедів і подібних дронів — 85–91 %.
- Дрони-перехоплювачі дають близько 40 % усіх збиттів (у окремих зонах до 70 %).
- Росія запускає тисячі апаратів щомісяця; частка реактивних версій сягає 15–20 %.
- Вартість одного STING — приблизно 2 тисячі доларів проти 20–50 тисяч за шахед.
Радіоелектронна боротьба працює на першому ешелоні. Комплекси глушать GPS і навіть більш стійкі CRPA-антени. Дрон втрачає орієнтацію, починає кружляти або падає в поле. Іноді вдається навіть «перепрограмувати» координати так, що апарат повертається в бік Росії чи Білорусі. Ефективність РЕБ сильно залежить від конкретної ночі і типу навігації, але в удалі моменти вона знімає майже половину загрози.
Авіація і дорогі, але точні засоби
F-16 з’явилися в українському небі відносно недавно, але вже встигли стати важливим елементом. Пілоти використовують не тільки класичні ракети «повітря-повітря», а й дешевші лазерно-наведені APKWS II. Один літак може взяти на борт кілька десятків таких ракет і за ніч збити до десяти шахедів. Є випадки роботи навіть з бортовою 20-мм гарматою — це вимагає великої майстерності і несе ризик ураження уламками, але економить дорогі боєприпаси.
Усі ці елементи працюють разом завдяки єдиній системі оповіщення. Акустичні сенсори, радари, планшети з картами повітряної обстановки дозволяють групам і операторам бачити цілі майже в реальному часі. Координація між мобільними групами, перехоплювачами і авіацією стала набагато щільнішою, ніж два роки тому.
Особистий інсайт: За моїм досвідом спілкування з хлопцями з мобільних груп, найскладніше — не саме влучити. Найважче — витримати нервове напруження кілька годин поспіль, коли в навушниках лунає «ціль у твоєму секторі», а в небі тиша. Коли ж дрон нарешті з’являється, все відбувається за секунди. Після успішного збиття відчуття — ніби зняли величезний камінь.
Як змінюється загроза
Росіяни не сидять склавши руки. З’явилися реактивні шахеди зі швидкістю до 400 км/год. Деякі апарати отримали елементи машинного зору і можуть реагувати на світло прожекторів. Mesh-мережі дозволяють дронам передавати сигнал один одному, обходячи зони глушіння. Маршрути стали набагато складнішими: дрони заходять на критично низьких висотах, роблять петлі, змінюють висоту. Частина апаратів несе термобаричні бойові частини, які особливо небезпечні в закритих приміщеннях.
У відповідь Україна нарощує виробництво перехоплювачів. Заяви про тисячі апаратів на місяць уже не виглядають фантастикою. З’являються перші серійні автономні системи, які значно знижують навантаження на операторів. Мобільні групи отримують компактні радари і кращу оптику. Триває робота над «антидроновим куполом» — інтегрованою мережею сенсорів і засобів ураження.
Цікаво знати: У квітні 2026 року вперше у світі шахед збили дроном-перехоплювачем, запущеним з безпілотної надводної платформи. Це відкрило новий напрямок захисту прибережних міст і критичної інфраструктури над водою.
Вартість обміну вже давно на користь України. Один шахед коштує десятки тисяч доларів, а засоби його знищення — від кількох доларів (куля) до кількох тисяч (перехоплювач). Саме ця економіка дозволяє витримувати масовані атаки, коли за ніч запускають сотні апаратів.
Ризики залишаються. Падіння уламків над містами, можливість ураження власних груп, обмежена кількість досвідчених операторів, погода, яка глушить і тепловізори, і відеоканали. Реактивні версії вимагають швидших перехоплювачів. Але динаміка розвитку української сторони за останні два роки вражає. Те, що починалося як імпровізація з пікапами і кулеметами, перетворилося на цілісну індустрію протидії.
Система продовжує вдосконалюватися щодня. Нові модифікації перехоплювачів, краща інтеграція даних, навчання додаткових екіпажів — усе це відбувається прямо зараз. Небо над Україною залишається небезпечним, але воно вже далеко не беззахисне.