By Софія Коваль 
Шахед 136 — це іранський баражуючий боєприпас (дрон-камікадзе), створений для ударів по стаціонарних цілях на великій відстані. Він летить повільно, гучно і дешево, але саме ці риси зробили його одним із наймасовіших інструментів сучасних конфліктів.
З 2022 року під російською назвою «Герань-2» він став основним засобом ударів по українському тилу. До 2026 року його виробництво масштабували до тисяч одиниць щомісяця, а самі апарати отримали важчі бойові частини, стійкішу навігацію та реактивні варіанти.
Головна небезпека не в окремому дроні, а в кількості: один дешевий апарат змушує витрачати дорогі засоби ППО, а сотні таких — виснажують систему оборони.
Коли вперше чуєш характерний гул у нічному небі, серце стискається. Цей звук уже кілька років став частиною життя багатьох українських міст. Шахед 136 прийшов не як диво техніки, а як просте, масове і вперте рішення. Він не виграє повітряних боїв і не маневрує, як сучасний винищувач. Він просто летить туди, куди його відправили, і вибухає.
Саме ця простота змінила правила. Дорогі крилаті ракети коштують мільйони. Шахед — десятки тисяч доларів. І коли їх запускають десятками чи сотнями за одну ніч, навіть найкраща протиповітряна оборона починає відчувати тиск.
Звідки взявся цей дрон
Розробку вели в Ірані компанія Shahed Aviation Industries разом із HESA. Перші публічні кадри з’явилися в грудні 2021 року. Апарат швидко потрапив у руки різних операторів. Іран використовував подібні системи ще раніше, а з 2022 року великі партії пішли до Росії.
У російській армії його перейменували на «Герань-2». Це не просто нова назва. Це була спроба приховати іранське походження і одночасно запустити власне серійне виробництво. Завод у особливій економічній зоні «Алабуга» в Татарстані став ключовим майданчиком. Там збирають уже не окремі одиниці, а тисячі апаратів на місяць.
Хронологія ключових подій
2020–2021 — розробка і перша публічна поява в Ірані.
Серпень–вересень 2022 — перші поставки до Росії і бойове застосування в Україні.
2023 — запуск локалізованого виробництва в «Алабузі».
2024–2025 — масові залпи, поява важчих бойових частин і стійкіших навігаційних систем.
2025–2026 — зростання частки реактивних версій, експерименти з додатковим озброєнням і значне збільшення обсягів випуску.
До 2026 року оціночні цифри виробництва в Росії сягають кількох тисяч одиниць щомісяця (разом із імітаторами). Це вже не епізодична зброя, а промисловий продукт.
Які характеристики має Шахед 136
За відкритими даними апарат має довжину близько 3,5 метра і розмах крил приблизно 2,5 метра. Стартова маса — близько 200 кілограмів. Крейсерська швидкість тримається в межах 150–185 км/год. Заявлена дальність польоту коливається від тисячі до 2500 кілометрів залежно від конфігурації і ваги бойової частини.
Базова бойова частина важить 40–50 кілограмів. У російських версіях з’явилися варіанти до 90 кілограмів. Це збільшує руйнівну силу, але зменшує запас пального і, відповідно, дальність.
Двигун — поршневий, двотактний, потужністю близько 50 кінських сил. Саме він дає той самий характерний «мопедний» гул, який чути за кілометри. Висота польоту зазвичай від кількох десятків до чотирьох тисяч метрів.
| Параметр | Базовий Шахед 136 | Російські варіанти (Герань-2, 2025–2026) |
|---|---|---|
| Довжина / розмах крил | ≈ 3,5 м / 2,5 м | схожі |
| Маса | ≈ 200 кг | до 240 кг |
| Бойова частина | 40–50 кг | 50–90 кг (різні типи) |
| Швидкість | 150–185 км/год | та сама (реактивні версії значно швидші) |
| Дальність | 1000–2500 км (оцінки) | залежить від конфігурації, іноді коротша при важчій БЧ |
Дані зібрані з відкритих військових оглядів і публічних оцінок. Точні цифри завжди коливаються, бо модифікації постійно змінюються.
Ключові цифри
Оціночна вартість одного апарата в російському виробництві — від кількох десятків до приблизно 70 тисяч доларів залежно від комплектації.
До березня 2026 року загальна кількість запущених апаратів типу Шахед по Україні оцінювалася вже десятками тисяч.
У пікові місяці 2025–2026 років середньодобова кількість запусків сягала понад сотні одиниць.
Як його застосовують і чому це працює
Головна тактика — насичення. Дрони запускають залпами разом із ракетами і дешевшими імітаторами. Мета — змусити ППО витрачати дорогі ракети на дешеві цілі. Частина апаратів летить на енергетику, частина — на логістику, частина просто відволікає увагу.
У 2024 році Іран застосував велику кількість подібних дронів під час атаки на Ізраїль. Більшість тоді перехопили, але сам факт масованого застосування показав потенціал. У Ємені хусити також використовували близькі моделі. У 2026 році з’явилися повідомлення про застосування в Африці.
В Україні Шахед став символом нічних тривог. Він не завжди влучає точно. Багато збивають. Але навіть збитий дрон — це витрачені сили, боєприпаси і нерви людей.
Міфи vs Реальність
Міф: Шахед — суперточна сучасна зброя з штучним інтелектом.
Реальність: Базова версія летить за заздалегідь заданими координатами. Пізніші модифікації отримали кращу стійкість до перешкод і окремі елементи автономності, але це все одно відносно простий апарат.
Міф: Його майже неможливо збити.
Реальність: У різні періоди відсоток збитих коливався від 70 до понад 90 відсотків. Проблема не в непереможності, а в кількості і вартості перехоплення.
Що змінилося до 2026 року
Поршневі «мопеди» поступово поступаються місцем реактивним варіантам. Іранська Shahed-238 і російські «Герань-3» та подальші моделі розвивають значно більшу швидкість — до 500–600 км/год. Їх складніше наздогнати звичайними засобами, які добре працювали проти повільних апаратів.
З’явилися версії з важчими бойовими частинами, стійкішими антенами, елементами візуального наведення і навіть експериментальними носіями додаткового озброєння. Виробництво локалізували настільки, що залежність від Ірану зменшилася, а китайські комплектуючі зайняли важливе місце в ланцюжку постачання.
Важливе попередження
Головний ризик — економіка війни. Один дешевий дрон змушує витрачати ракети вартістю в десятки чи сотні разів дорожчі. Тривала кампанія такими засобами виснажує запаси перехоплювачів і змушує шукати дешевші способи боротьби: мобільні вогневі групи, дрони-перехоплювачі, електронну боротьбу.
Українська сторона відповіла розвитком власних засобів: від мобільних груп із кулеметами і тепловізорами до спеціалізованих перехоплювачів і систем радіоелектронної боротьби. Ефективність захисту значно зросла порівняно з 2022–2023 роками, але повністю закрити небо від масованих залпів поки не вдалося.
Особистий інсайт
За моїм досвідом спостереження за відкритими даними останніх років, справжня сила Шахеда 136 — не в окремій характеристиці. Вона в масштабі. Коли дешевий апарат стає промисловим продуктом, він змінює розрахунки генералів і політиків. Він змушує думати не лише про те, як збити один дрон, а як витримати тисячі.
Сьогодні Шахед 136 і його нащадки вже не виглядають як тимчасове рішення. Вони стали частиною нової реальності, де кількість і вартість іноді важливіші за досконалість. І ця реальність, на жаль, ще довго буде впливати на те, як ведуть війни.