By Софія Коваль 
Флешети — це невеликі загострені металеві стріли-дротики, які використовують як протипіхотний елемент у боєприпасах. Їхня головна особливість полягає в тому, що тисячі таких елементів розлітаються на значній площі після спрацювання снаряда чи ракети в повітрі.
Вони з’явилися понад століття тому як примітивне авіаційне озброєння, а сьогодні знову дають про себе знати в сучасних конфліктах. Найбільша небезпека — відсутність вибірковості: флешети однаково вражають і військових, і цивільних у зоні ураження.
Коли чуєш слово «флешети», уяви собі тисячі крихітних, майже невидимих голок, що зі свистом прошивають повітря. Вони не вибухають, не палають і не залишають кратерів. Зате залишають глибокі, вузькі рани, які важко виявити навіть під час розтину. Саме тому ці «стрілки» викликають стільки суперечок серед військових експертів, юристів і лікарів.
Історія флешетів — це історія про те, як стара ідея знову повертається на поле бою. Від французьких експериментів початку ХХ століття до артилерійських снарядів, які застосовували в густонаселених районах України. Розберемося, звідки вони взялися, як еволюціонували і чому досі залишаються предметом гострих дискусій.
Звідки взялися флешети: коротка історія «стрілок»
Назва походить від французького fléchette — «маленька стріла». Ідея з’явилася майже одночасно з появою військової авіації. Французькі інженери запропонували скидати з літаків пачки металевих дротиків на скупчення піхоти та кавалерії. Німці швидко підхопили розробку і довели її до більш вдалої форми: сталевий стрижень трохи довший за олівець, з одного боку загострений, з іншого — з виїмками, які працювали як оперення.
Під час Першої світової війни такі касети підвішували під фюзеляжем. Скинуті з малої висоти, флешети набирали швидкість і легко пробивали дерев’яні дошки товщиною до 15 сантиметрів. Додатковий ефект давав різкий свист, який лякав і людей, і коней. На деяких німецьких зразках навіть стояв напис: «Винайдено у Франції, зроблено в Німеччині».
Після війни інтерес до них тимчасово спав. Але вже у другій половині ХХ століття флешети повернулися — цього разу не тільки з повітря, а й у складі артилерійських і танкових боєприпасів. У В’єтнамі їх використовували в дробових набоях і спеціальних снарядах. Пізніше подібні рішення з’являлися в арсеналах різних країн.
Хронологія ключових подій
- Початок 1910-х — французькі інженери пропонують ідею авіаційних дротиків
- 1914–1918 — масове застосування у Першій світовій війні (Німеччина, Франція, Росія)
- 1950–1970-ті — адаптація для стрілецької зброї та артилерії (В’єтнам)
- 2001–2014 — застосування в конфліктах на Близькому Сході
- 2022 і далі — фіксація використання в російсько-українській війні
Як працюють сучасні флешети і чому вони небезпечні
Сьогодні флешети найчастіше зустрічаються всередині спеціальних артилерійських і танкових снарядів, а також у деяких некерованих ракетах. Після спрацювання підривника в повітрі тисячі дротиків розлітаються конусом на десятки й сотні метрів. Кожен окремий елемент важить близько грама, але завдяки малій площі перетину і високій швидкості здатен пробивати м’які тканини і навіть легкий захист.
Медики, які стикалися з такими пораненнями, відзначають особливість: рани часто вузькі, глибокі, іноді з множинними уламками всередині. Флешета може зламатися вже в тілі, ускладнюючи хірургічне втручання. Водночас руйнівна дія від маси менша, ніж у класичних осколків. Головна загроза — площа покриття і відсутність вибірковості.
Міфи vs Реальність
Міф: Флешети — заборонена зброя, як касетні бомби чи протипіхотні міни.
Реальність: Окремого міжнародного договору, який би повністю забороняв флешети, не існує. Їх використання регулюється загальними нормами міжнародного гуманітарного права — принципами розрізнення, пропорційності та запобігання зайвим стражданням.
Саме через велику зону ураження застосування таких боєприпасів у населених пунктах викликає найбільше критики. Коли снаряд спрацьовує над житловим кварталом, дротики не розрізняють солдата в окопі і цивільного у дворі.
Флешети в російсько-українській війні
З перших місяців повномасштабного вторгнення українські судмедексперти та військові фіксували випадки поранень і загибелі від дрібних металевих дротиків. Найбільш відомими стали епізоди в Бучі та Ірпені навесні 2022 року. У тілах цивільних знаходили тонкі, схожі на цвяхи, елементи довжиною 2,5–4 см.
За оцінками експертів, найчастіше йшлося про снаряди калібру 122 мм і 152 мм радянської/російської розробки, а також деякі танкові і ракетні боєприпаси. Українська сторона заявляла, що Збройні сили України такі снаряди не застосовують. На звільнених територіях знаходили як самі елементи, так і залишки корпусів.
Лікарі, які працювали з пораненими, описували випадки, коли флешета застрягала в шоломі або під бронежилетом, рятуючи життя. Але були й протилежні історії — коли дротик потрапляв у голову чи груди. Захист допомагає, проте повністю не нейтралізує загрозу при великій щільності елементів.
Ключові цифри
- Один 122-мм снаряд може містити близько 7 тисяч елементів
- 152-мм — близько 8,5–9 тисяч
- Зона розсіювання — десятки–сотні метрів у довжину і ширину
- Маса одного елемента — приблизно 1,2–1,3 г
Дані узагальнені на основі відкритих військових джерел і повідомлень 2022–2023 років.
Правовий статус: чому немає прямої заборони
На відміну від касетних боєприпасів чи протипіхотних мін, флешети ніколи не отримали окремого протоколу в Конвенції про конкретні види звичайної зброї. У 1970–80-х роках були спроби обговорити обмеження, але держави не дійшли консенсусу.
Міжнародний Комітет Червоного Хреста та правозахисні організації неодноразово підкреслювали: хоча сама зброя не заборонена, її застосування в густонаселених районах може порушувати принципи розрізнення та пропорційності. Суди в окремих країнах розглядали позови щодо використання флешетів, але загальної заборони так і не з’явилося.
Станом на 2026 рік ситуація залишається незмінною: немає договору, який би прямо забороняв виробництво чи застосування таких боєприпасів. Обмеження діють лише через загальні норми права збройних конфліктів.
Особистий інсайт
За моїм досвідом роботи з відкритими джерелами та матеріалами судмедекспертиз, найбільша проблема флешетів — не сама конструкція, а контекст застосування. Коли така зброя потрапляє в міське середовище, вона перетворюється з тактичного інструменту на джерело невибіркової шкоди. Саме тому дискусії про неї завжди повертаються до питання відповідальності командирів, а не лише технічних характеристик.
Медичні наслідки і захист
Поранення від флешетів часто порівнюють з осколковими, але є нюанси. Через малий діаметр і високу швидкість елемент може проходити глибоко, залишаючи вузький канал. Іноді дротик ламається, утворюючи кілька ранових ходів. Хірургам доводиться працювати з рентгеном і ретельно шукати всі фрагменти.
Найкращий захист — шолом і бронежилет з достатньою площею покриття. Укриття в будівлях зі міцними стінами також знижує ризик. Водночас відкриті позиції та легкі конструкції залишають людину вкрай вразливою.
Важливе попередження
Флешети, що не спрацювали або залишилися на місцевості, можуть становити небезпеку ще довго після бою. Їх важко помітити в траві чи ґрунті. При знаходженні будь-яких підозрілих металевих елементів у зоні бойових дій слід повідомляти саперів і не намагатися самостійно їх переміщувати.
Чому тема знову стала актуальною у 2020-х
Повернення флешетів у публічний дискурс пов’язане з кількома факторами. По-перше, відкритість інформації: фото, відео та свідчення судмедекспертів швидко поширюються. По-друге, зростання уваги до захисту цивільних. По-третє, сама природа сучасної війни, де лінія фронту часто проходить через міста й села.
У порівнянні зі статтями 2022–2023 років, сьогодні з’явилося більше аналітики щодо правового статусу і медичних наслідків. Водночас технічні деталі залишаються в тіні — і це правильно. Головне питання вже не «як це влаштовано», а «чи можна це виправдати в умовах, коли поруч мирні жителі».
Для кого ця інформація особливо важлива
Для кого: журналістів, які висвітлюють конфлікти; медиків, що працюють у зонах бойових дій; юристів міжнародного права; цивільних, які перебувають або можуть опинитися в зоні ризику.
Не для кого: тих, хто шукає технічні інструкції чи поради щодо самостійного виготовлення будь-яких елементів озброєння.
Флешети — нагадування про те, що навіть «старі» ідеї можуть повернутися і завдати шкоди в нових умовах. Їхня історія тягнеться від біпланів Першої світової до сучасних артилерійських систем. І поки міжнародне право не дало чіткої відповіді щодо повної заборони, відповідальність за застосування залишається на тих, хто приймає рішення на полі бою.
Тема продовжує розвиватися. Нові свідчення, нові звіти правозахисників і нові медичні спостереження з’являтимуться й далі. Варто стежити не лише за технічними назвами снарядів, а й за тим, як змінюється ставлення суспільства і міжнародної спільноти до зброї, яка не розрізняє цілей.