By Софія Коваль 
Стугна-П — це український протитанковий ракетний комплекс другого покоління, розроблений київським конструкторським бюро «Луч». Він призначений для ураження танків, бронетехніки з динамічним захистом, укріплень і навіть завислих вертольотів на відстані до п’яти кілометрів.
Комплекс дозволяє оператору керувати пуском дистанційно з укриття, залишаючись у безпеці. За роки повномасштабної війни він став одним із символів української оборонної промисловості — надійним, відносно доступним і перевіреним у бою.
Річка Стугна на Київщині дала ім’я цій зброї. Тиха, звивиста, з глибинною течією — саме так працює і сам комплекс. Він не кричить про себе з рекламних банерів, але коли потрібно — точно й холоднокровно робить свою справу. За моїм досвідом спостереження за матеріалами з фронту, саме «Стугна» часто ставала тією «тихою смертю», яку ворог помічав уже занадто пізно.
Історія створення: від танкової ракети до переносного комплексу
Усе почалося в дев’яностих. Україна отримала у спадок радянські танки Т-55 і протитанкові гармати МТ-12 «Рапіра». Їх потрібно було модернізувати, а власних керованих ракет не було. Конструкторське бюро «Луч», яке раніше не спеціалізувалося на протитанкових системах, взялося за роботу. Так з’явилася 100-міліметрова ракета «Стугна» — аналог російського «Кастету».
Досвід виявився вдалим. У 2005 році інженери «Луча» розпочали розробку вже повноцінного переносного комплексу з ракетами більшого калібру — 130 мм. Роботи тривали п’ять років. У 2010-му пройшли випробування, а 12 квітня 2011 року Міністерство оборони офіційно прийняло «Стугну-П» на озброєння.
Хронологія ключових подій
- 2005 — старт розробки переносної версії
- 2010 — перші випробування
- 2011 — прийняття на озброєння ЗСУ
- 2013 — поява версії з тепловізором
- 2015 — початок серійного виробництва
- 2018 — масове оснащення турецькими тепловізорами Aselsan
- 2023 — чотирикратне зростання виробництва порівняно з початком року
- 2025 — надходження четвертого покоління з GPS і оновленим пультом
Експортна версія отримала назву «Скіф» (скіф). Саме під цим ім’ям комплекс знають за кордоном. Білоруське підприємство «Пеленг» спочатку допомагало з приладами наведення, але пізніше Україна повністю перейшла на власні рішення.
Як влаштований комплекс і що він уміє
Стугна-П — система другого покоління з напівавтоматичним наведенням по лазерному променю. Оператор утримує прицільну марку на цілі, а ракета самостійно йде по променю. Головна особливість — можливість дистанційного керування. Пульт виноситься кабелем на відстань до 50 метрів (у деяких описах згадують і до 100). Розрахунок може сидіти в окопі чи за пагорбом, а пускова установка залишається на відкритій позиції.
Основні ракети — 130-міліметрові РК-2С (тандемна кумулятивна) і РК-2ОФ (осколково-фугасна). Для експорту пропонують також 152-міліметрові варіанти з вищою бронепробивністю. Тандемна бойова частина дозволяє долати динамічний захист.
| Параметр | Значення |
|---|---|
| Дальність (день) | 100–5000 м (до 5500 м для 152 мм) |
| Дальність (ніч) | 100–3000 м |
| Бронепробивність (130 мм) | не менше 800 мм за динамічним захистом |
| Бронепробивність (152 мм) | до 1100–1200 мм за динамічним захистом |
| Швидкість ракети | 200–220 м/с |
| Маса ракети в контейнері | 29,5 кг (130 мм) |
| Маса пускової установки | 32 кг |
| Маса приладу наведення | 15 кг |
| Обслуга | 2 особи |
| Температурний діапазон | від −40 до +60 °C |
Дані узагальнені за відкритими джерелами, зокрема матеріалами КБ «Луч» і публікаціями Defence Express.
Ключові цифри
- Максимальна дальність удень — 5 км
- Час польоту на максимальну дальність — до 25 секунд
- Вартість однієї ракети — близько 20 тисяч доларів
- Виробництво у 2023 році зросло вчетверо порівняно з січнем того ж року
Прилади наведення еволюціонували. Спочатку стояв український ПН-І, пізніше масово почали ставити турецькі Aselsan Eye-Lr S, які суттєво покращили можливості вночі. У четвертому поколінні (2025) з’явилися GPS-карта на пульті, цифрове масштабування зображення, кращий захист роз’ємів і довговічніші батареї.
Бойове застосування: від Донбасу до повномасштабної війни
Перші бойові епізоди припали на 2014–2015 роки. Комплекс уже тоді показав себе надійним. Але справжню славу він здобув після лютого 2022-го. Відео з пультами «Стугни» стали майже фольклором. Розрахунки били по танках Т-72, Т-80, Т-90, БМП, вантажівках і навіть по завислих вертольотах Ка-52.
Один із найвідоміших епізодів — ураження Ка-52 у квітні 2022 року силами 95-ї окремої десантно-штурмової бригади. Ракета, створена для наземних цілей, виявилася здатною збивати повітряні. Це не зробило з «Стугни» повноцінну зенітку, але розширило її тактичні можливості.
Важлива перевага — можливість працювати з укриття. Поки ворог намагається виявити позицію пускової, оператор уже може змінити місце. У міських умовах і на відкритій місцевості це рятувало життя. Комплекс також використовували проти логістичних колон, укріплень і скупчень піхоти завдяки осколково-фугасним і термобаричним бойовим частинам.
Міфи vs Реальність
Міф: Стугна-П — повний аналог Javelin і працює за принципом «вистрілив-забув».
Реальність: Це система другого покоління з лазерним наведенням. Оператор має утримувати ціль у прицілі протягом усього польоту ракети. Натомість вона має більшу дальність і суттєво нижчу вартість пострілу.
Міф: Комплекс застарів і вже неактуальний на тлі дронів.
Реальність: Дрони змінили тактику, але «Стугна» залишається ефективною проти важкої броні на середніх і великих дистанціях, особливо в поєднанні з розвідданими з повітря.
Порівняння з іншими комплексами
Найчастіше «Стугну» порівнюють із американським FGM-148 Javelin. Javelin — система третього покоління з тепловізійним наведенням і режимом «вистрілив-забув». Дальність у нього менша (близько 2,5 км у більшості версій), а вартість ракети в рази вища. «Стугна» вимагає більше уваги від оператора, але дозволяє працювати далі і дешевше.
Порівняно з російським «Корнетом» український комплекс виграє за рахунок можливості дистанційного керування і гнучкості бойових частин. За моїм досвідом аналізу відкритих матеріалів, розрахунки «Стугни» нерідко виходили переможцями в дуелях саме завдяки можливості працювати з укриття.
Важлива перевага «Стугни» — оператор не стоїть поруч із пусковою в момент пострілу. Це суттєво підвищує живучість розрахунку.
Модернізації та стан на 2026 рік
Війна прискорила розвиток. У 2023 році виробництво зросло вчетверо. Конструктори працювали над полегшенням, надійністю кабелів, захистом від бруду і уламків. У вересні 2025 року до військ почали надходити комплекси четвертого покоління.
Новий пульт отримав регулювання яскравості екрана, вивід зображення з тепловізора, індикацію стану системи і GPS-карту з радіусом дії. Програмне забезпечення дозволяє масштабувати картинку для точнішого прицілювання. З’явилися зручніші тримачі кабелів і важіль для роботи з контейнером ракети. Захист приладу наведення від уламків став стандартним.
Цікаво знати
Назва комплексу походить від річки Стугна — правої притоки Дніпра на Київщині. Саме в тих краях колись проходили важливі бої, а сьогодні ім’я річки носить зброя, яка захищає українську землю.
Паралельно розвиваються мобільні варіанти на легких шасі і роботизованих платформах. Експортна версія «Скіф» продовжує цікавити іноземних замовників, хоча основний пріоритет, зрозуміло, — потреби Збройних Сил України.
Короткий вердикт
Стугна-П залишається одним із найуспішніших прикладів української оборонної думки. Вона не ідеальна — вимагає кваліфікованого оператора і не є «вистрілив-забув». Проте поєднання дальності, відносно доступної ціни, можливості дистанційного керування і постійних модернізацій робить її незамінним інструментом на полі бою 2026 року.
Комплекс продовжує еволюціонувати. Інженери «Луча» вже думають про наступні кроки — глибшу інтеграцію з системами управління боєм, нові бойові частини і ще вищий рівень захисту розрахунку. У світі, де дрони й артилерія змінюють правила, добре зроблена класична протитанкова система з розумними оновленнями все ще має своє вагоме місце.